iBilingua

Живу в Івано-Франківсьук. У мене сім’я: дружина та двоє маленьких дітей. Я працюю, дружина поки що в декреті. Ну грошей нормально заробляю, щоправда, додому з’являюся ближче до ночі. Багато хто так напевно живе.

Особливо, якщо квартиру в іпотеку куплено.

Поруч у сусідньому кварталі живе двоюрідна сестра з чоловіком. Відносини між нами були начебто непогані, до останніх подій.

Моя тітка — мати цієї самої сестри, залишила їй квартиру і переїхала сама, у приватний сектор. Вона на пенсії.

Їй наче у своєму будинку навіть краще, плюс поряд родичі якісь — я їх навіть не знаю до пуття. Донька вийшла заміж, ось вона квартиру і звільнила. Щоб їй бідненькою з іпотекою не вбиватися. Ну, їхні справи. Мені що.

Їздили вони з чоловіком електричкою раз на два місяці, мати провідати. Мене кілька разів мене просили на машині тітці щось закинути з речей. Я не відмовляв. Родичі ніяк.

І ось тітка захворіла. Вона вже літня була. З хати перестала виходити. Ні в магазин, ні за ліками в аптеку. Так, тіпалася по кімнаті ледь-ледь.

Загалом раз на суботу сестра просить до матері її відвезти з продуктами. Дорога дальня. Громадським транспортом тяжко. Ну погоджуюсь ясна річ. Потім за тиждень історія повторюється.

Трохи напружився, але відвіз. Причому виходить, що цілий вихідний день губиться. Приїжджаю вже зовсім увечері. Втретє тактовно зауважую, що взагалі-то в неї чоловік є.

Тут з’ясовується, що в нього спина болить і електричками йому важко сумки тягати. Цікавлюся ненав’язливо, а чим він займається по суботах? Відпочиває Вадик виявляється, працює багато.

Читайте також: Наталя часто забігала посидіти і побалакати, але в мене часу майже завжди не було, вона спілкувалася з моїм чоловіком. Я, звісно, ​​нічого запідозрити не могла. Мій будинок завжди був відкритий для друзів. Наталя з чоловіком пили чай на кухні, сміялися, поки я поралася з дітьми

Я їду з нею втретє і наприкінці поїздки заявляю, що цього разу був останнім. На що отримую приголомшливе за своєю простотою питання: «А що мені робити?».

Раджу сестрі перевезти матір назад до міста,  до квартири, коли їй догляд потрібний. І навіть пропоную допомогу у перевезенні. «Ой, ні, ні. Вадик не погодиться з мамою жити!».

Увечері сестра дзвонить:

— Та як тобі не соромно? Ми ж родичі! Гроші за бензин я тобі віддам! Після всього того, що вона для тебе зробила!

Мої слабкі заперечення, що в мене сім’я, з якою хочу вихідні проводити навіть почуті не були.

Все, що зміг згадати, з того, що для мене тітка зробила – це, коли я до міста приїхав перший раз, у неї зупинився кілька днів.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.