Моїй Марічці 26 років, у неї є друг, з яким вони живуть уже більше року, але не узаконюють свої стосунки. На мої питання: “Коли весілля?” – Марічка відповідає, що потрібно спочатку перевірити почуття, притертися один до одного в побуті, а потім вже і офіційно одружитися.
Начебто в її словах є логіка, але вона не розуміє головного – у жінки повинен бути статус нареченої або дружини, інакше чоловік буде ставитися до неї як до коханки або утриманки. Найсумніше, що у Марічки вже є досвід подібних відносин – не встигла познайомитися з попереднім хлопцем, як до нього переїхала. Прожила з ним рік, а потім він знайшов іншу. На тому й закінчилося. А одружилися б офіційно, і ставлення було б інше, я в цьому впевнена. Бігають від одної до іншої, ніякої серйозності…
Інститут шлюбу не дурні придумали – жінкам важливо відчувати себе в офіційному статусі дружини. Це не просто печатка в паспорті, а відповідальність чоловіки за сім’ю, дитину, яка в ній з’явиться. А тут, не дай Бог, завагітніє, а він їй скаже “Ти мені ніхто, і я ще не готовий”. Вона ж наступала вже на ці граблі, але ні – нічому життя її не вчить, і до матері прислухатися не бажає.
Її хлопця я як раз таки прекрасно розумію – навіщо одружуватися, якщо і так дівчина під боком. А мені за Марічку прикро – ну як можна так себе не поважати? Невже вона не розуміє, що принижує себе цими відносинами і нічого доброго їй в них не світить? Раніше жінок, які мали відносини з чоловіками до шлюбу, називали занепалими, і мені дуже сумно, що моя дочка належить до цієї категорії.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – lelum
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
