Нас у мами двоє дочок. Тато полинув на небеса, коли мені було 14 років, а сестрі 18. І через рік мама вирішила їхати на роботу у Францію, щоб поставити нас на ноги.
На чужині їй допомогла з роботою давня знайома, а ми лишилися з бабусею. Мама грошима нам трохи допомагала, але я би не сказала, що дуже. Ми обидві з сестричкою навчалися на бюджеті, рано почали працювати.
Що вагоме допомогла зробити мама – так це ремонт в бабусиному будинку. Але потім, коли ми вже повиходили заміж, мама той будинок продала, а бабусю забрала до себе у Францію.
Зараз бабуся вже у кращому світі. Вона ще в Україні захворіла, тому мама так і вчинила, не лишила бабусю на нас, і за це ми їй вдячні звичайно.
В Україні зараз залишилася тільки я з родиною. Мама у Франції, у неї там вже є чоловік. Моя старша сестра з чоловіком і дитиною ще 5 років тому виїхали в Туреччину, самі живуть там не багато.
Ми ж з чоловіком нормально собі жили, спочатку квартиру орендували, потім придбали власну в іпотеку в Ірпені. Виплатили за кілька років, народили двох чудових діток.
Але рік тому ми втратили житло через вторгнення. Відремонтувати його не можливо. Зараз в Києві винаймаємо квартиру, а це не дешево, плюс ціни на все досить високі.
І от на Новий рік приїздить мама. Ми зраділи, поселили її, звичайно у себе. Приїхала вона вперше після 20 років життя й заробітків у Франції. Ми з сестрою, до речі, були там у неї лиш раз, дки вона ще не зустріла там свого теперішнього мужчину.
Я, щиро кажучи, думала, що мама нам допоможе трохи з грошима, можливо, дасть на перший внесок на нову іпотеку – ми вже придивилися в Броварах квартиру, хочемо купити. Але я дуже помилилася. Насправді мама з чоловіком просто вирішили в Україні організувати бізнес.
Мою маму, чесно сказати, і мамою тепер важко назвати, після такого її вчинку. Вона купила собі в Києві аж три однокімнатні квартири в хорошому стані і віддала одразу всі в оренду переселенцям! А сама знову поїхала у Францію. Моїм дітям, тобто своїм онукам, по 200 євро тицьнула лиш. От такі у моєї мами материнські почуття.
Та ми якось справимося. Як завжди. Всім добра й миру.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Після розлучення я вирішила залишити дітей із чоловіком, але ні він, ні його панянка від цього чомусь не зраділи. З Кирилом у нас розладналося давно. Майже всі обов’язки щодо дітей він переклав на мене, сам же брав участь лише фінансово – оплачував гуртки, давав гроші на одяг, продукти та інше. До того ж, ми жили в його квартирі, і я навіть уявити не могла, куди мені йти з трьома дітьми. Чому б мені не збудувати життя окремо? Окремо від цього чоловіка, котрий давно мені став чужим. Окремо від дітей
- Невістка й син з дитиною через усе це повернулися все таки пів року тому з Харківщини на малу батьківщину, в наше містечко на Вінниччині. Живуть окремо, але не далеко, і часто бувають у нас в гостях. Я завжди до їхнього приходу готую щось смачне: котлети, голубці, випічку якусь. І от – уявіть! – я побачила, що невістка те, що малий не доїв, у смітник викидає! Ну, це вже ні в які ворота не лізе. Я готую для них, щоб вона викидала? Невже так важко доїсти? І я це не вперше помітила. Треба з нею поговорити! Недоїдений малим голубчик у відрі для сміття, шматочок хліба
- Ой дівчата, який я рецепт пасочок привезла з села на Волині! Ми там прожили з дітворою майже рік у старенької родички і оце тільки недавно повернулися додому на Київщину. Так що я вам скажу, за цим старовинним рецептом там мало не всі жінки села готують пасочки на Великдень, кажуть, це на Поліссі дуже ходовий рецепт. Вже чекаю не дочекаюся, коли й сама приготую для своєї родини, яка нарешті вся разом
- Великодній інгредієнт очищає розум і захищає від зла: використовуйте цілий рік
- Квітневий повний місяць 2023 року в Терезах пробудить внутрішню богиню любові саме до цих Знаків: позначте у своїх календарях. Це унікальний день!