iBilingua

В моєї мами було важке життя, а все тому, що виростила її бабуся з дідусем. Мама вела не дуже хороший спосіб життя. Тата мама свого ніколи не бачила.

Більш того, сама Ніна Олексіївна, назвемо її так, бо бабусею мені її важко назвати, вела таке життя…

Ніна Олексіївна жила то в одному, то в іншому місті. З мамою вони бачилися дуже рідко. Вона навіть з днем народження не завжди її вітала.

Дякувати Богу, що бабуся з дідусем були дуже добрими і чуйними людьми.

Як мама згодом дізналася, окрім неї в Ніни Олексіївни було ще троє дітей.

Я навіть до кінця не знаю, чи жила і виховувала вона хоч когось. Ніби з наймолодшою дочкою в неї трішки кращі відносини.

Мама вийшла заміж, з’явилась я. Але з татом в них не склалося і коли мені було вісім років, вони розлучилися.

Ми з мамою довгий час жили лише вдвох. Коли я закінчила школу, мама вирішила поїхати на заробітки. В той час в неї була знайома і Іспанії, туди вона й подалася. Перший час було важко, але мама не з тих, хто здається.

За гроші, які висилала мама, я придбала квартиру, в якій і живу зараз чоловіком. Мама в Україну повертатися не хоче. Там в неї чоловік, дім. Вона приїжджає на Різдво чи Великдень, провідує нас і своїх онуків, і повертається в Іспанію.

Все почалось після 24 лютого. Зі мною зв’язалася якась жінка і назвалася Іванкою. Сказала, що вона моя тітка і щоб я дала номер телефону мами. Я ж пояснила, що мами тут немає, і що ніякі номера я не даю. Тоді вона причепилась до мене.

– Твоїй бабусі потрібна допомога. Ми вже зробили все можливе, але гроші закінчилися. Або ти, або твоя мама, нехай переведе. Як-не-як, а це також ваша рідна людина.

Я повідомила мамі про цей дзвінок, та мама ніяк не зреагувала. В неї образа на цю жінку і допомагати вона не буде.

А я тепер не розумію, що робити. Ця Іванка мені час від часу телефонує і тисне на жалість, що в нас нема серця, що бабусі потрібна допомога і взагалі, якщо я не хочу її доглядати, то щоб оплатила якусь нянечку, бо в них вже нема сил з нею.

Читайте також: Коли колгоспи розпалися і роботи не було, свекор поїхав на заробітки в Чехію, а за деякий час прийшла звісточка: “Маю іншу, чекаємо на дитину”. Приїхав лиш на весілля дочки. Такий смирний і лагідний, пробачення просив у свекрухи – і вона пробачила. Та не довго тривав спокій. На той раз чкурнув до Польщі. Та сталося так, що здоров’я “здало”, прийшлося чоловіку привезти його додому. Поселили ми його в літній кухні. Та свекруха туди ні ногою

Наскільки я зрозуміла, Ніна Олексіївна дуже прикра, і з нею дуже важко.

Але при чім тут я? Я жодного разу в житті її не бачила. Сама мама вже не пам’ятає, як вона виглядає.

Але Ніна Олексіївна сама винна у такому житті. Про старість треба було думати раніше…

Хіба ні?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua