fbpx
Без рубрики
Може, пора вже додому повертатися? Погостювала і досить! – якось невпевнено запитала свекруха. – Щоб знову перетворитися в прислугу для Вашого сина? Маргарита Сергіївна завжди цікавилася, як у нас справи, що було в школі. І робила вона це не награно, а щиро, тому що її цікавило те, чим живе її син. Після закінчення школи життя закрутилося. Маму Марка я не бачила досить давно. І чи прийме вона мене в статусі невістки?

З Марковою мамою ми знайомі ще зі школи, раніше, коли ми ще вчилися, то частенько проводили час у нього вдома. Його мама разюче відрізнялася від моєї, Маргарита Сергіївна завжди цікавилася, як у нас справи, що було в школі.

І робила вона це не награно, а щиро, тому що її цікавило те, чим живе її син. Після закінчення школи ми стали бачитися рідше, університет, інше коло спілкування, нові знайомі… Життя закрутилося.

Словом, маму Марка я не бачила досить давно. І не знаю, що їй розповідав про мене сам Марк. І чи прийме вона мене в статусі невістки? Власне, ось це і викликає у мене острах.

Дружба, звичайно, дружбою, а ось прийняти подругу сина в новому статусі не кожна мати зможе. Саме цього я і побоююся, реакції, яка піде на все це. Хоча, може бути, я занадто заморочуюся з цього приводу…

Ну, і ще, вчора пізно ввечері дзвонила Лесина свекруха.

– Ніколи мені не дзвонила! – вигукнула сестра і включила гучний зв’язок.

– Лесю, привіт, – пролунав жіночий голос з телефонної трубки.

– вітаю, – відповіла Леся.

– Може, пора вже додому повертатися? Погостювала і досить, – якось невпевнено запитала свекруха.

– Щоб знову перетворитися в прислугу для Вашого сина?! – насупивши брови, запитанням на запитання відповіла сестра.

– Ми зрозуміли, що були не праві, – промовила жінка. – Сергій місця собі не знаходить. Але ти ж його знаєш, першим ніколи дзвонити не буде. Не руйнуйте сім’ю через таку дрібницю.

– Нічого собі дрібниця! – вигукнула Леся. – Ви вважаєте, що це нормально?! Сергій мені взагалі ні в чому не допомагає, набрав додаткових змін, а у вихідні йде робити ремонт у Вас. Я не залізна, і у мене сили не нескінченні. Я теж можу втомлюватися, до того ж Арсеній дуже неспокійний і не спить ночами.

Сестра хотіла продовжити, але свекруха перервала її.

– Лесю, я знаю, що була не права. Ти можеш зараз злитися на мене, на Сергійка, але онукові все одно потрібен батько і родина. У тебе є свій будинок, чого ти живеш в гостях…

– Я поки не готова повернутися, – відповіла їй сестра і поклала слухавку телефону.

Словом, по інтонації голосу і по тому, як і що говорила Лесина свекруха, я б не сказала, що вона якийсь монстр. Може бути, жінка насправді усвідомила свою неправоту.

– Вперше чую, щоб вона так зі мною говорила, та ще й визнала, що була не права, – похитала головою сестра.

– Може бути, усвідомила, – припустила я.

– Не знаю-не знаю, може їй набридло обслуговувати дорослого сина, готувати йому, прати, прибирати, – пробурчала Леся.

– У будь-якому разі, мені здається, що зараз зриватися і їхати назад не варто, тому що не всі обстеження проведено повністю. Потрібно довести справу до кінця. Інакше що ти будеш там робити в своїй поліклініці? – промовила я.

– Я розумію, але мені дуже незручно, що ми з Арсенієм живемо тут і заважаємо тобі, – відповіла сестра.

– Ви мені ні скільки не заважаєте, – похитала я головою. – Навпаки, мені так навіть веселіше, вдома стало якось затишно і світло.

– Правда? – наче сумніваючись, запитала Леся.

– Навіть не сумнівайся, Сергій поживе без вас ще, зате ти точно будеш знати причину занепокоєння Арсенія.

– Я теж дотримуюся цієї думки, до того ж, Сергій сам не подзвонив, – засмучено сказала Леся. – Ось взагалі не бачу причин, щоб таким чином показувати свою гордість.

– Колись, сподіваюся, до нього це дійде. А ти не переживай, адже тебе є кому підтримати, – промовила я і обійняла сестру.

Арсеній поки проходить обстеження. Ніякої алергії у нього, виявляється, немає і не було. Справа зовсім в іншому, взяли аналізи, зробили УЗД, завтра поїдемо на прийом до відповідних фахівців

Хоча, як каже Леся, в місяць вони проходили всіх цих фахівців, і ніяких проблем виявлено не було. Щомісяця вони відвідують дільничного педіатра, але крім зважування і вимірювання росту ніяких інших маніпуляцій не проводять. На Лесині скарги старенька педіатр відповідає, що не бачить нічого тривожного.

Власне, коли я почула ці слова від сестри, тоді я їх і потягла до перевіреного фахівця. Може бути, і немає нічого такого, але перевірити ще раз варто. Адже дитина все одно погано спить.

Та, і якщо чесно, то Леся поки не відновилася, відпустити її зараз назад, значить, знову залишити без допомоги. Сумніваюся, що, якщо вони з Арсенієм зараз приїдуть, то Сергій кардинально зміниться, та й свекруха теж.

Більше ніж впевнена, що все буде по-старому. Якщо навіть сам Сергій не може зателефонувати і визнати те, що він був не правий, а за нього це робить мама. Це багато про що говорить. Хоча… Може бути, я і не права. Час розставить все по своїх місцях.

А мені сьогодні ввечері зустріч з Марком і Маргаритою Сергіївною… Як вона мене сприйме? Якою буде мені свекрухою?

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page