Я – сирота, виросла в дитбудинку. З майбутнім чоловіком, Ігорем, ми познайомилися під час навчання в технікумі.

Коли Ігор привів мене знайомити зі своєю родиною, я відразу відчула, що не сподобалася його батькам. Та й зрозуміло: я бідна, без приданого, без якихось там збережень. Словом, гола й боса.

Але ми з Ігорем все ж розписалися, зняли квартиру, почали жити й працювати. Іноді їздили до його батьків в село в гості, але я завжди відчувала, що мені тут не дуже раді. Свекруха робила якісь зауваження, до чогось чіплялася, навіть до мого зовнішнього вигляду. Тому і їхати зайвий раз не хотілося, частіше Ігор сам провідував рідних.

І ось я завагітніла. Все було добре до пологів, але потім щось пішло не так. Після того, як дуже важко народилася на світ наша Варя, я не ходила два місяці, була прикутою до ліжка.

Свекри забрали нас до себе, у свій сільський будинок. Мама-свекруха швидко облишила роботу, пішла за лічені дні на пенсію. Вона не відходила від мене, взяла на себе всі обов’язки по догляду за немовлям.

За ці два місяці щось між нами двома сталося… Ми не говорили про це вголос, але я відчувала її ставлення до себе й Варі, і мої серце і душа розкривалися назустріч цій жінці, яка замінила мені зараз людину, якої поруч зі мною ніколи не було, вона стала моєю мамою.

Я почала вставати, чоловіки наші працювали, щоб забезпечити велику родину, а ми займалися господарством, домашніми справами.

Знову завели хазяйство, від якого в останні роки свекри було відмовилися через брак часу й сил, бо обоє щодня їздили на роботу в райцентр.

Тепер же, коли ми зі свекрухою, яку я тепер називала мамою, були вдома, у дворі знову заспівали півники, а в хліву захрокали свинки.

Так і живемо по сьогоднішній день. Варі вже 5 рочків, вона дуже любить наших домашніх тварин, садочок і город, їздити з татком і дідусем на рибалку.

Ми завели ще й кіз, і навчилися з мамою-свекрухою робити смачні сири з козиного молока. Наш бізнес потихеньку розвивається, вже є постійні клієнти і на молочко, і на сирну продукцію.

Я дуже вдячна долі за той іспит, який нам всім тоді, після Вариного народження довелося пройти. Бо випробування зблизили нас і зробили по-справжньому рідними людьми.

Автор – Олена М.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, ep-z

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!