Ми з чоловіком і двома дітьми живемо двадцять кілометрів від обласного центру. З доїздом як таких проблем немає, але в час пік інколи важкувато.
І ось деякий час тому знайома моєї знайомої продавала свою автівку.
Ціна була досить “гарною”, і радувало око те, що господиня дуже гарно за нею доглядала.
Я почала “тормосити” свого чоловіка, щоб придбати цю автівку. До того ж, що в нього, що в мене права були ще до весілля, але в мене навиків їзди “0”. Ігор трохи їздив на робочих автівках, йому з тим легше.
Ігор довго вагався, але я таки наполягла, і ми стали власниками гарненької і компактної машини.
Можна сказати, що грошима ми обоє скинулися, а якщо бути точнішою, то я дала трохи більше, оскільки допомогли мої батьки.
Я відразу ж домовилася з інструктором, щоб “підігнав” мене по їзді. Він мене похвалив і після десятого виїзду він сказав, що я готова їздити сама.
Я відчувала себе за кермом дуже впевнено.
То чоловік мене возив на роботу, то я інколи сідала. Словом, все було добре, поки до нас не приїхали на тиждень батьки Ігоря.
– Як ти дозволяєш на своїй машині Олі їздити? Я б так не ризикував!, – наголосив свекор.
Я ж думала, що він жартує, але по виразу обличчя зрозуміла, що ні.
Тут ще і свекруха підключилася.
– Ой, це не жіноча справа. Я б ніколи за кермо не сіла. Це робота чоловіча. І тобі я не рекомендую цього робити.
І тут мене “прорвало”.
– По-перше, це автівка не Ігоря, а наша. Ми сім’я! По-друге, де таке написано, що чоловік кращий водій?
Свекри промовчали, і я думала, що на цьому все закінчиться. Але з цього моменту мого Ігоря ніби підмінили.
Він не дозволяє мені навіть кілометра проїхати, бо я щось з “його” машиною зроблю.
І це “його” він точно запозичив у своїх батьків. До їх приїзду такого не було.
– Ти ж її не миєш, не чистиш, ходники не тріпаєш?
– Та причім тут те? Якби не я, ми б взагалі досі маршруткою їздили…
Мене це страшно злить.
Любі жінки, як ви реагуєте на такі “закиди” чоловіка?
Як з цим боротися?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
