fbpx

Знайомство з мамою Андрія нагадувало мені шоу “Холостяк”. – Світланко, а йдемо на кухню, принесемо фрукти! – Мною трусило не на жарт. Вона, вчителька української мови, колишня директорка. Я тільки рік, як перейшла на українську. Заспокоїлась я вже в автівці. І тільки ми повернулися додому, як зазвучала мелодія “Мама”. Я була у ванній кімнаті, але все ж мені вдалося почути їх розмову. Тепер не знаю, чи йти мені наступного тижня до неї на ювілей

В мене така історія недавно відбулась, з одного боку смішна, а з іншого плакати хочеться.

Я сама переселенка з Миколаївської області.

Переїхали півтора роки тому разом з мамою і старшою сестрою і її сім’єю.

На даний час вони вже повернулися додому, хоча там ще дуже страшно.

Я ж познайомилася рік тому з Андрієм. Я гуляла в парку і вирішила зайти в кав’ярню на каву, там за сусіднім столиком сидів він – Андрій. Поруч з ним комп’ютер, і він вправно щось там друкував.

Ми розговорилися і ось справа дійшла до того, що ми почали зустрічатися.

Ми в сім’ї все життя спілкувалися на рос мові. Але після 24 я прийняла для себе рішення, щоб не сталося, я переходжу на українську.

Спершу було дуже важко, але зараз, на мій погляд, вже непогано виходить.

Андрій працює віддалено і сам на себе. В свої 29 років він заробив на свою квартиру.

Коли мама з сестрою повернулися додому, я, щоб не оплачувати оренду, переїхали жити до Андрія. (Він сам запропонував).

Про маму Андрія я знала не багато. Вона колишня директора школи і вчителька української мови. Зараз вона вже на пенсії, але займається репетиторством.

Андрій ніколи не наполягав на знайомстві з нею. Жили ми собі, та й жили. Я майстер манікюру, тому робота в мене завжди і всюди. В мене навіть вже постійні клієнти є.

І ось одного дня Андрій приходить і каже, що треба познайомитися з його мамою, бо за місяць в неї ювілей, і щоб знайомство не відбувалося при такій великій кількості людей, він пропонує зробити це раніше при спокійній домашній атмосфері.

Я погодилася, бо справді, вона знала, що ми давно зустрічаємося, і не прийти на до неї в такий день разом, було б не гарно.

Сказати, що я хвилювалася, нічого не сказати.

Я купила квіти, спекла сама два бісквітні рулетики з полуничкою, і пішла з Андрієм на знайомство з мамою. (Тата в нього вже немає).

Все пройшло доволі гарно. Але знаєте, що мені нагадала наша зустріч? Шоу холостяк, де дівчата знайомляться з батьками героя.

– Світланко, а не поможеш мені фрукти нарізати до столу?

– Звісно, – сказала я, а колінка затремтіли, не знаю від чого.

Насправді найбільше моє хвилювання було через те, що я не досконало володію українською мовою, а вона ж вчителька…

Коли я взялась нарізати банан, яблука і все інше, мої руки просто почали “стрибати” по столу. Зі мною таке було вперше.

Правда, мама Андрія не звернула мені увагу. Ми перекинулись декількома реченнями про моїх батьків, як вони там, чи не планують повертатися, і повернулися за стіл.

Але і там я не могла заспокоїтися. Мною трусило так, що я не могла канапку спокійно відкусити.

Я заспокоїлась лише тоді, коли ми сказали до побачення і сили в автівку.

І ось вже дома, я зайшла у ванну змивати макіяж, як телефонує Андрію його мама. В нього ще такий дзвінок про маму, тому ніяк не сплутаєш.

– Андрійку, а точно знаєш цю дівчину? Просто в мене таке враження, шо вона любителька випити… Ти бачиш як в неї руки трусяться? Хіба це нормально?

Читайте також: Нещодавно ми з чоловіком купили свою першу в житті автівку. Хюндай білосніжного кольору. За декілька місяців до цього “дійства” я здала на права, сама, без допомоги, оскільки тато ще з дитинства мене вчив їздити по сільських і безлюдних дорогах на свої старенькій Волзі. І ось ми з чоловіком потрапили в “струю” невдоволення сусідів і не тільки, бо ми такі-сякі, в такий важкий час придбали автівку. Я думаю, якби ми їздили на Жигулях, нікого б це не зачепило, а тут – “іномарка”

Андрій засміявся і пояснив, що це через хвилювання, не більше.

А мене це сильно збентежило. На вихідних ми йдемо разом до неї на ювілей.

Як я маю поводитися, поки не розумію. Так соромно…

А що б ви робили на моєму місці?

Може, щось придумати і не йти?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page