Ми бачимося з молодшою сестрою рідко – раз на рік або півтора. Вона проходить повз опускаючи очі, або намагається, якщо є можливість, перейти на інший бік дороги.
Не спілкуємося ми з нею близько 9-10 років, відбувся наш родинний розрив відносин раптово для мене та моєї родини, хоча справа йшла до цього давно.
Різниця у віці з нею 8 років, вони з братом «двійнята». Я добре пам’ятаю, що моє дитинство скінчилося, коли у нашій двокімнатній квартирі з’явилися, як говорила бабуся-«хлопці».
В обох кімнатах стояло по ліжечку, велика купа пелюшок і підгузків стиралася в машинці кожен вечір, а так як жили на першому поверсі, мені доводилося частенько з важким тазом вивішувати їх на майданчик для сушіння, коли інші діти безтурботно гуляли.
Також я часто гуляла з двомісним візком біля будинку, і одного разу коляска покотилася якось набік, і «хлопці» вилетіли на траву. Але з ними все було добре, але я тоді дуже злякалася, я не хотіла йти додому.
Далі перед школою відводила дітей у ясла, садок, забирала їх із дитячого садка додому. Допомагала мамі прати їхній одяг, грала на вулиці та в квартирі, вчила читати та писати, малювати, грати у шашки, доміно, лото. Перевіряла уроки, допомагала їх робити.
І ось 10 років тому моя молодша сестра кинула в нашу поштову скриньку листа, обмовила мене. Перед цим вона різко скоротила спілкування зі мною та своїми подругами, поміняла роботу, весь цей час працює прибиральницею в сусідній школі, почала носити одяг темних кольорів.
Моя дочка спочатку питала мене: «Мамо, а чому ви посварилися?». Мені не було чого їй сказати, ми не сварилися! Завжди допомагали їй-робили ремонт, купували меблі, брали з собою на природу її та сина.
Син сестри, що народився від одруженого чоловіка, старший за мою дочку на два роки, і вже як третій рік перейшов вчитися в нашу гімназію. Сестру двоюрідну бачить (мою дочку), але не вітається.
Подорослішав і очевидно, стало незручно вчитися у школі, де мама працює прибиральницею. До речі, сестра закінчила коледж і має бухгалтерську освіту.
Ми з чоловіком вирішили так, хоча вона нас і образила, але якщо попросить допомоги – допоможемо, але близького спілкування не хочемо.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
