fbpx
життєві історії
Ми були одружені 4 роки, у обох була хороша робота, яка приносить чудовий дохід. Не відмовляли собі ні в чому, багато подорожували, а згодом поміняли нашу одну на трикімнатну в центрі. Коли їхали — із сином залишалася свекруха

Ми були одружені 4 роки, у обох була хороша робота, яка приносить чудовий дохід. Не відмовляли собі ні в чому, багато подорожували, а згодом поміняли нашу одну на трикімнатну в центрі. Коли їхали — із сином залишалася свекруха.

Вона не злюбила мене одразу. Спочатку їй не подобалося, як я одягаюсь. Потім, коли ми вже одружилися — не так готую, не так перу сорочки, не так гладжу. Так, є і в мене недоліки, але справа не в цьому. Просто є такі люди. Дивно, що в такої мами виріс такий добрий син.

Якось на телефон із невідомого номера мені надійшло повідомлення, що мій чоловік мені гуляє з колегою по роботі. Помилилися номером, подумала я. Але подія почала розвиватися. Я почала пригадувати якісь дрібниці, судячи з яких і справді можна було його запідозрити.

То пізніше прийде додому, то якось ретельно голиться, то ще щось. Хоча його ставлення до мене залишалося таким самим, як раніше. І любить, і дбає про мене, але обманює, думала я.

У так минуло кілька місяців, як раптом на телефон знову прийшла смс з того ж номера. У ній писалося ,,Іди перевір свою поштову скриньку. Спускаюся я, відкриваю пошту і тут на підлогу висипається купа фотографій, на яких мій чоловік з якоюсь жінкою.

Фотки були нечіткі, темні, але все одно було ясно, але сумнівів бути не могло. І полізли різні думки в голову.

Коли трохи відійшла вдома, я вирішила, що я таки подам на розлучення, але перед цим покараю його. Нехай відчує, що таке бути на моєму місці.

Кілька днів я була в роздумах, намагалася не подавати, хоча це було важко. Він таки помітив, що зі мною щось не те, але я сказала, що погано себе почуваю.

На роботі до мене давно залицявся один хлопчина, тож я почала відповідати на його залицяння і пройшов певний час.

Мені легшало на душі і я розуміла, що тепер зможу легко розлучитися з чоловіком. Адже ми квити!

Прийшовши додому після роботи, я йому оголосила: — Ми розлучаємося. На запитання – чому? відповіла, що це моє бажання і я покохала іншого. Він намагався зі мною заговорити, з’ясувати, але я навіть не думала з ним розмовляти. Дні йшли і настав час йти до суду, ми мовчки зібралися і пішли.

Через день я зібрала речі, викликала машину та покликала його попрощатися із сином. “Щасливо” сказав він, поцілував хлопчика, а я простягла йому конверт. “Ти все зрозумієш”, сказала я і ми поїхали. У конверті були копії його фотографій та парочку моїх із молодим хлопцем.

Минуло тижнів зо два, від чоловіка ніяких звісток та й я не дзвонила. Тут приходить смс, я подумала, що це він, але це був знову той самий номер. Там були слова — «Придивись уважно до фотографій». Я почала розглядати і просто сіла на підлогу, коли до мене дійшло. На знімках був НЕ МІЙ ЧОЛОВІК! Так, дуже схожий, але вони темні, і в тому стані я не помітила знак на шиї.

Я не знаю, скільки я просиділа на підлозі в такому стані. Зібравшись силами я зателефонувала йому, я хотіла йому все пояснити, але він кинув трубку. Я дзвонила кілька днів поспіль, але він не брав. До мене дійшло, що все. Це все помилка, де були мої очі, коли я дивилася ті фотографії?

У суді я спробувала знову заговорити з ним, але він сказав, щоби навіть не намагалася. Нас швидко розлучили і ми роз’їхалися кожен у свій бік.

Я не могла зрозуміти, кому треба було нас розлучити? Відповідь сама надійшла за кілька днів. У четвертому повідомленні, було написано: “Мій син гідний КРАЩОЇ дружини!”

Так, минуло вже два роки, ми непогано живемо із сином, але на душі сумно і я не знаю, скільки мине часу, поки я все забуду.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua