Ми із чоловіком живемо 15 років разом, є дитина. Обидва працюємо, але грошей не вистачає. Бо річ у тому, що чоловік забезпечує своїх батьків, зокрема й брата, який живе з ними.
Спочатку він відправляв невеликі суми грошей та подарунки. Допомагав то дядькові, то тітці. Ніколи не називав точних сум грошей, поки я не знайшла чеки переказів. Після конфлікту й розмови чоловік вирішив, що потроху батькам допомагатиме, але не такими великими сумами.
Апетит його сім’ї виріс безмежний, він купив їм машину, поміняв техніку у будинку. Їм захотілося новий гарнітур, який вони побігли з радісними посмішками купувати. До речі чоловік відіслав їм усі свої гроші за 3 місяці і заявив мені, що нам треба економити, і чому я не порадуюсь новим меблям його батьків.
Це при тому, що я оплачую всі комунальні та кредит за нашу квартиру. Він не говорив правду про суму, в результаті я залізла в його телефон і побачила квитанції, я була вражена побаченою сумою.
Як він обманював і вивертався, що нічого не відсилав, і чи не могла б я відправити їм невелику суму. Коли я показала йому всі квитанції, заявив, що, як син, він зобов’язаний забезпечувати своїх батьків. Чим я ще не задоволена, хіба нам не вистачає грошей на життя?
Після цього я сказала, що він повинен допомагати в оплаті за квартиру, він відповів, що якщо чимось я незадоволена, можу йти. Невже 15 років шлюбу він використав мене!?? Як людина він уважний і добрий батько. Але що робити далі?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла