Ми коли йшли з Максимом в гості до його мами, я зайшла в супермаркет, і купила упаковку печива, оскільки знала прекрасно її ситуацію. Вона ж залишила його на десерт, а в якості їжі поставила перед нами дві чайні тарілочки, на яких “красувалося” яйце, розрізане на половинку, і зверху, як вона сказала, прикрашене гірчичкою.
Оксана Петрівна – це моя свекруха. Вона мешкає сама в однокімнатній квартирі. Моя свекруха — дуже хороша уважна, чуйна, не лізе в нашу сім’ю зі своїми моралями та порадами. Вона взагалі не втручається у наше життя.
Її можна було б назвати адекватною людиною, якби не одне але. Вона веде ставиться просто неприпустимо.
Свекруха вже давно на пенсії. Чотири роки тому відійшов у вічність її чоловік, мій свекор. Здавалося б, можна жити та отримувати від життя задоволення. Але свекруха живе як, не знати хто. Вона не хоче зовсім доглядати за собою та прибирати у квартирі. Її взагалі нічого не цікавить. У неї немає подруг та немає хобі.
Вона цілими днями ходить по квартирі в обшарпаному халаті і постійно дивиться фільми та розважальні передачі по телевізору. У квартирі свекрухи грязюка. Їй вже давно час хоча б переклеїти шпалери, але вона цього не хоче.
Оксана Петрівна навіть їсти до ладу не готує. Вона виходить до супермаркету лише раз на тиждень. Там вона купує напівфабрикати, макарони швидкого приготування, і таку ж вівсянку.
Максим вважає це нормальним. Він каже, що ми не повинні втручатися у життя його матері. Але я так не вважаю.
Якось ми зайшли до Оксани Петрівни в гості неочікувано. А їй пригощати нас не було чим. Ось вона нам і заварила по одному яйцю і зверху, як вона сказала, прикрасила гірчицею. Я відразу ж сказала, що з такої їжі мене знудить. А Оксана Петрівна відповіла:
– Але ж ви сюди не їсти прийшли! Та й печиво з собою принесли. Мені не треба, їжте самі.
Свекруха цікавиться тим, як живемо ми, але до свого життя вона ставиться зневажливо. Вона цілими днями лежить на дивані і дивиться телевізор.
Звичайно, від такого способу життя вона почала дуже сильно набирати у вазі, через це вона й почувається не дуже добре.
Я дуже хочу допомогти Оксані Петрівні, але без допомоги чоловіка я не впораюся.
Коли я пропоную своїй свекрусі допомогу в прибиранні квартири, вона ображається. Вона каже, що сама ще може себе обслуговувати і зробити прибирання в квартирі. Але, на жаль, це лише слова. А у житті вона нічого робити не хоче.
Як же мені переконати свекруху, що це ненормально?
Порадьте, що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне
