Нас двоє: я та чоловік. Ми літні люди, дітей не маємо, зате мали доволі великий бізнес в Херсоні. Покинули його і ні про що не жалкуємо. Опинилися в Нідерландах. Останні місяці оселилися у провінції Лімбург на півдні країни, неподалік Бельгії та Німеччини.

Живемо у затишному будинку в популярному у туристів селі в Нідерландах. У сільській місцевості в Нідерландах чисті доріжки, багато туристів та затишних вуличних кафе.

Вражаюча краса починається відразу за будинком, тому завжди є де погуляти.

Коли приїхали, ми зрозуміли, що хочемо оселитися в тихому місці. Ми реалізували наш план та орендували невеликий будинок у сільській місцевості. Наше село маленьке, у ньому близько двох тисяч мешканців. А ще тут тихо та спокійно, хоч у сезон багато туристів.

Як і в сусідніх селах та містечках, тут дуже гарні краєвиди, безліч маршрутів для прогулянок та піших походів із ночівлею. Тут таких туристів називають пілігримами – це не іронія, а загальноприйняте слово.

Взагалі, південний Лімбург — відомий серед нідерландців напрямок для відпустки чи вихідних. Цю провінцію називають прогулянковим та велосипедним раєм. Тут є пагорби, що для плоскої основної частини країни є вкрай незвично. Відома подія Amstel Gold Race – змагання для велосипедистів світового рівня – проходить саме в Лімбурзі, а маршрут пролягає зокрема через наше село.

Наше село розташоване між двома невеликими містечками – за українськими мірками це щось на зразок райцентрів. До них можна доїхати за десять хвилин велосипедом або за п’ять машиною. За 20 хвилин їзди від нас – три великі міста. По одяг, взуття, меблі та техніку доведеться їхати туди на авто. У нас у селі можна купити тільки продукти та необхідні дрібниці.

І у нас, і у двох сусідніх селах є заводи – великі підприємства. Вони виробляють досить відоме пінне Brand; ще в нашому районі багато виноградників та фермерських господарств, їхня продукція вільно продається.

Оскільки район туристичний, тут багато невеликих кафе з найсмачнішими пирогами лімбурзькими. Пам’ятаєте круглий бабусин пиріг з вишнею та абрикосом, у якого зверху тісто викладено сіточкою? Ось такі дуже популярні у нас: їх роблять із будь-якими ягодами чи фруктами, вони завжди солодкі. У хорошу погоду та у вихідні усі заклади заповнені людьми.

Влітку мешканці виставляють біля своїх будинків столики із домашнім джемом, свіжими овочами та ягодами. Біля товару ставлять таблички з ціною та коробочку для дрібних грошей. Сам продавець за столом не сидить. Якщо перехожий хоче щось купити, він самостійно бере баночку та кладе гроші у коробку. Все на чесному слові, але, наскільки я знаю, ніхто не дурить.

Нідерландці, особливо у селах, дуже доброзичливі. Абсолютно нормально привітатись з незнайомою людиною, якщо ви перетнулися на вулиці. Коли ми переїхали, я закинула всім сусідам із нашої вулиці, а це 15 будинків, вітальні листівки. Багато хто написав щось у відповідь або підійшли на вулиці, щоб познайомитися.

Як правило, у кожного будинку в Лімбурзі велике подвір’я. У нашому саду росте багато різних чагарників та квітів, наприклад магнолія та рододендрон. І море кульбаб! Бур’яни, але хіба вони можуть заважати.

Зазвичай нідерландці використовують землю при приватних будинках щонайменше для декоративних рослин. Іноді саджають якусь невибагливу ягоду. Грядок із овочевими культурами майже немає. Я тільки за, оскільки не люблю займатися землею. Тому у нас у дворі майже скрізь плитка чи насип щебеню, крім густо засадженої кромки біля паркану.

У Нідерландах не прийнято розводити город, тому й у нас посаджено лише декоративні рослини.

Перед тим як знайти цей будинок, ми подивилися два варіанти. То були квартири, і нам вони не підійшли. В одній була відкрита кухня, що я не дуже люблю. А ще та квартира була на верхньому поверсі та влітку сильно нагрівалася. Це нам підтвердили мешканці.

У другій квартирі було дуже гарне планування, але в спальні на другому поверсі колишній мешканець довгий час тримав птахів у вольєрі. Кімната була абсолютно непридатна для житла – можливо, в ній навіть жили гризуни, що мешкають над каркасною стелею.

У результаті ми орнедували наш будинок у житловій корпорації – це соціальне житло. Воно не безкоштовне, просто оренда дешевша, ніж на відкритому ринку. Ми маємо безстроковий договір, тобто нас ніхто не може виселити: поїдемо тоді, коли самі захочемо.

Наш будинок примикає до інших так само. Сусіди поводяться тихо, тому через стіну зазвичай нічого не чути.

Щоб орендувати квартиру чи будинок за цією програмою, потрібно відповідати нормативам доходу на сім’ю. Людям із надто великими заробітками соціальне наймання не схвалять. Ми з чоловіком маємо вдвох близько 2500-2700 € на місяць, тому можемо претендувати на житло вартістю до 1000 €. Для найму соціального це прямо люксовий рівень.

Кожна провінція має свій сайт з таким житлом. На ньому треба зареєструватися: вказати склад сім’ї та дохід. Потім сайт показує варіанти, які може надати корпорація.

Часто вказані вимоги до мешканців – наприклад, на скільки людей розраховане житло, чи можна заїжджати разом із дітьми чи, навпаки, це варіант саме для сім’ї з дітьми.

Є три способи отримати таке житло: виграти в лотереї, чекати певний термін – треба кілька років бути зареєстрованим на сайті, швидко зреагувати на житло, що сподобалося. Якщо людина встигла першою клікнути за оголошенням, будинок здадуть їй. Тому коли сайт формує список варіантів, потрібно його відразу дивитися. Якщо житло сподобалося – терміново реагувати.

Коли наш будинок з’явився на сайті, я встигла натиснути другою. Нам пощастило, бо перший кандидат, мабуть, не пройшов чи сам відмовився. Дві квартири, які ми дивилися перед тим, як знайти цей будинок, також були соціальними.

Є в Нідерландах і відкритий ринок, де багато житла здається через рієлтора. Там часто дуже серйозні вимоги: наприклад, один в сім’ї має заробляти щонайменше три місячні оренди. При цьому дохід другого не враховується або враховується лише наполовину. Тобто якщо оренда коштує 1000€, значить, мені чи чоловікові треба заробляти мінімум 3000€. Ми отримуємо менше, тож і розглядали соціальне житло.

На відкритому ринку є пропозиції приватних осіб. Про житло від компаній я не знаю, але, напевно, воно теж є – вищим за клас і дорожче, ніж соціальне. У приватної особи іноді можна знайти квартиру без рієлтора та вимог до доходу, але такі варіанти трапляються рідко.

Наш житловий комплекс складається з кількох будинків, всі вони з окремими входами, горищами та дахами – із загальної стіни. Це типова забудова 50-х років минулого століття. Планування у всіх будинках однакове: у нас з сусідами все розташоване начебто в дзеркальному відображенні. Наша вулиця виглядає так само, як сусідня. Швидше за все, там теж соціальне наймання.

Взагалі, по всій країні дуже багато соціального житла, зведеного спеціально для оренди. Це і багатоповерхівки, і різного роду приватні будинки. На мій досвід перегляду сайтів і планувань, соціальне житло все приблизно однакове за плануванням.

Наш будинок здавався «пустим»: ми навіть самі клали на підлогу ламінат та ковролін. Це є норма для соціального житла. Меблі нам віддали небайдужі, все чудово підійшло та помістилося в новому будинку. Купили лише ліжко та тумбочку для гостьової кімнати та побутову техніку на кухню.

На жаль, у соціальному житлі будь-які масштабні зміни заборонені. Тобто ми можемо постелити ковролін, але замінити незручні сходи або зробити перепланування не можна. Повернути житло потрібно у тому вигляді, в якому його отримали.

Наш будинок невеликий, але дуже затишний, у ньому є все для життя. Видно, що його побудовано за старим проектом. Наприклад, в одній із кімнат шафа вбудована у стіну – тепер так не роблять. Але самій шафі я дуже рада: це функціональна річ.

Ще, за моїми спостереженнями, у нових будинках найчастіше поєднують кухню з вітальнею. У старих будівлях кухня часто розташована в окремому приміщенні, і для мене це також величезний плюс.

Перший поверх. Тут розташований невеликий хол з трьома дверима та сходами нагору. Перші двері ведуть у туалет. Мені не подобається, що в туалеті немає умивальника, так часто зустрічається в Нідерландах. Самим його ніяк не поставити, бо нема місця.

Другі двері – це кухня, моя душа! Світла, простора, тепла. З кухні вхід у льох, великий та з високими стелями, та вихід у сад.

У льоху стоять два стелажі: із продуктовими запасами та інструментами чоловіка. Ще тут встановлена пральна машинка та є місце для сортування сміття. Відходи ми ділимо на чотири категорії: пластик, картон та папір, садове сміття, інше.

На кухні стоїть подвійний контейнер для пластику та звичайного сміття, внизу у підвалі – коробка для картону. У сараї у дворі великий контейнер для садових відходів.

У кожному будинку є календар вивезення сміття. Наприклад, пластик забирають раз на місяць. Пакети під нього спеціальні, їх можна безкоштовно взяти у супермаркеті.

Треті двері з холу – вітальня. Також дуже світла, два великі вікна, одне з яких майже до підлоги. На відміну від сусідів, у нас замінено віконні рами на нові, дуже зручні. Плюс є віконниці-жалюзі, які ми закриваємо на ніч або в спеку. Старі рами дерев’яні, нові – пластикові. Крім того, подвійне скло краще ізолює шум та тепло. Тому у вітальні не холодно: у кімнаті дві батареї, а одне із вікон – на сонячній стороні.

Витрачати з розумом – звична справа для нідерландців. Коли ми тільки переїхали, я дуже довго звикала до температури в будинку взимку і ранньою весною, тому що кожен може встановити її сам. У нашому першому будинку вона трималася на рівні +18…19 °C. Зараз я настільки звикла до «здорової прохолоди», що за +26 °C мені дуже спекотно. Вночі ми спимо з відкритим вікном та вимкненою батареєю. Завжди!

На другому поверсі також розташована невелика ванна кімната. У ній душ, умивальник, шафа та кошик для білизни. І ще залишається трохи місця, щоб повернутися туди-сюди.

З другого поверху можна потрапити по висувних сходах на горище. Воно значних розмірів, розділений на дві частини: в одній стоїть котел, в другій ми поставили шафу і зберігаємо сезонні речі.

У саду – цегляний сарай. У ньому зберігаються садові приналежності, стільці для саду та чотири велосипеди: по два на особу. У мене є звичайний та електричний, який їздить набагато швидше з мінімумом зусиль. У чоловіка – звичайний велосипед та гірський.

Нам дуже подобається наша оселя. У ній багато світла, у теплі дні можна не включати опалення: кімнати нагріваються від сонця. Великий сад, місткий льох, є спальня для гостей, які їздять до нас з України, достатньо місця для паркування. Шикарні краєвиди прямо за рогом або з верхнього поверху, тиха безпечна вулиця.

З недоліків, мабуть, лише відсутність туалету на другому поверсі. Вночі доводиться спускатися крутими сходами. Одного разу я вже з’їхала ними на п’ятій точці, але перебудувати нічого не можна через умови оренди.

Другий недолік – це вхід на горище лише висувними сходами. Шкода, простір там чудовий, можна було б зробити ще одну кімнату.

Ще мені здається, що звукоізоляція у будинку не дуже хороша. Звичайних розмов не чути, але вечорами сусідський хлопець грає в комп’ютер у спальні, суміжній з нашою. Робить він це з ентузіазмом: сильно емоційно. Але закінчує завжди рівно о 23:00.

Знімати такий будинок у приватної особи коштувало б не менше 1000 євро, а ми платимо всього 756 євро. Для міста, де ми жили раніше, це смішна ціна: там не знайти повноцінного будинку за такі гроші. Ми винаймали квартиру з однією спальнею за 850 €, і це без урахування комуналки. Орендодавцем була приватна особа – жінка, яка купила кілька невеликих квартир і тепер їх здає.

Додатково до оренди ми ще сплачуємо за комуналку, страховку та інтернет – вони виходять ще на 440 €. Усього виходить 1200 € на місяць.

Я абсолютно закохана в наш будинок і дуже добре почуваюся тут, безпечно й затишно. Спочатку ми шукали орендоване житло на якийсь час – кілька років. Щоб потім повернутися. Проживши тут небагато, вирішили: залишаємося. Тут у мене з’явилося справжнє почуття, що це моє місце, дім, де я хочу постаріти.

Передрук без посилання на ibilingua.com.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.