Своє дитинство я навіть згадувати не хочу, та надіюсь, що мені так стане легше.

Я не люблю свою матір. Зараз я говорю ці слова, не відчуваючи якогось внутрішнього сорому, так як зрозуміла, що маю на це моральне право.

Все своє дитинство (нас троє), що я пам’ятаю, нас мама систематично принижувала, обзивала найгіршими словами, била, не розбираючись, чи є наша в тому вина. Іноді вона йшла в запій на тиждень два, тоді ми могли “від душі” погуляти, коли вона була тверезою, нас, практично, не відпускала на вулицю.

Я згадую, як часто ми з сестрою дивилися в вікно: на вулиці літо, сонце, гуляють наші ровесники, а нам тільки і залишається, що дивитися у вікно. Коли вона пила, ставала сама не своя, часто не контролювала себе і сильно нас била. Пригадую, як я прийшла взимку з вулиці (гуляла), мені було років 7- 8, вона п’яна накинулася на мене і побила мене палицею, відбила всі руки, я потім ніяк не могла розстебнути на пальто гудзики.

Била сильно тим, що потрапляло під руку і часто твереза ​​(не пити вона могла і по три роки). Сестрі часто говорила, що вона не повинна була взагалі народитися, просто їй не вдалося позбутися її вчасно.

Ми народжені від різних батьків. Ні з одним з них вона не ужилася через свій нестерпний характер.

Зараз ми дорослі, я закінчила університет, вийшла заміж, народила дитину. Ми з сестрою живемо в одному місті. Брат пішов з життя 10 років тому, на той час йому не було й 30-ти років.

Мати живе в селищі, де ми росли – це не далеко від нашого міста. Вона стара хвора жінка, їй необхідна допомога і турбота, а я з великими труднощами допомагаю їй, мені огидна її присутність. Заробляю я добре, допомагаю їй фінансово і фізично. У будинку створили всі необхідні умови для комфортного проживання. Відвідую її досить часто, так само часто привожу її до себе, де вона влаштовує скандали і намагається принизити мого чоловіка.

Одного разу на три дні залишила у неї погостювати дочку (9 років), думала вона розкаялася за минуле, після, дочка розповіла, що вона її обзивала і навіть схопила за волосся. Дочку я у неї більше не залишу ніколи.

Зараз я, як ніколи, боюсь зими, а все тому, що вона попросилася перезимувати у нас. (Вона минулі зими практично повністю проводила у нас – це реально пекло) говорить, що їй важко одній в будинку. Цього разу планую їй відмовити – не уявляю, як з нею пережити ще одну зиму. Чоловік теж проти, сказав, що краще будемо їздити день через день, допомагати. Розповіла все в загальних рисах, без найгірших подробиць, які мали місце бути.

Ну ось, трохи виговорилася я з вами, і стало на душі легше.

Передрук без посилання на ibilingua суворо заборонений!

Фото ілюстративне – stihi.ru

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook