Ми одружені з Маринкою майже 7 років. Коли я познайомився з дружиною, вона вже була розлучена. Мене це анітрохи не збентежило. Втім, як і той факт, що до неї в мене серйозних стосунків не було.
Ми зустрілися близько півроку, після чого я зробив пропозицію коханій жінці. Маринка відмовилася жити разом із моїми батьками. Мовляв, дорослі і вже потрібна своя квартира. На той момент я заробляв не так багато, щоби відкладати на своє житло. Але орендовану квартиру дозволити міг.
Щоби заробити на свій будинок, я вирішив поїхати за кордон. Друг підказав перевірене місце, де мені допомогли влаштуватися. Виїхав. Приїжджав досить рідко, хотів якнайшвидше зробити свою дружину щасливою.
Знадобилося півтора роки, щоб купити житло. А потім потрібні були гроші на ремонт. Знову поїхав.
Потім Марина почала натякати, що нам потрібна машина. Як останній йолоп, я йшов у неї на поводі. Знову поїхав, знову працював за трьох. Останні кілька місяців я нарешті живу вдома, повернувся в Україну, вже встиг знайти роботу. Думав, що нарешті все вгамується.
Але сталося те, чого я ніколи не зрозумію. В один з днів перед Новим роком я прийшов додому раніше, ніж звичайно, і почув, як дружина розмовляє з тещею по телефону. Вона була така захоплена, що навіть не помітила мене.
Від слів Марини у мене аж ноги підкосилися.
– Мамо, ну ти що, які діти?! Я не збираюся народжувати, принаймні, не для нього. Я ж не люблю його, забула, чи що?» – весело говорила Маринка.
Після стількох років сімейного життя почути таке – нестерпно. Я стояв у дверях і не міг повірити своїм вухам. Я робив для дружини все, думав, що ось-ось, і ми нарешті зможемо жити тільки для себе. А виходить, що дружина знайшла ідеальний спосіб використання мене.
Я став ніби ручним: робив усе, що Марина могла лише побажати. Звичайно, я не став тягнути кота за хвіст і поговорив із дружиною. Вона почала виправдовуватись, що я все не так зрозумів. Мовляв, це вона мала на увазі час, коли ми познайомилися, і вона тільки придивлялася до мене. Зараз все інакше.
Не знаю, як тепер сприймати її слова. Спочатку я подумав, що, мабуть, накрутив себе. Раптом я почув і зрозумів все якось не так? А потім я запитав Марину:
«Якщо це все неправда, тоді ми можемо подумати над тим, щоб завести дитину? Потрібний момент може ніколи не настати, час такий швидкоплинний.»
У відповідь дружина багатозначно подивилася на мене і сказала, що поки не готова до дітей, не та обстановка в країні. Було в її погляді щось таке чуже. І я зрозумів, що телефонна розмова все-таки була правдою.
Ще ніколи в житті я не почував себе настільки обдуреним. Невже ці роки моя дружина просто банально мною маніпулювала і використовувала? Як знайти сили, щоб пережити розлучення? Не можу навіть думати про це, кохаю її все одно.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
