Зателефонувала колишня дружина чоловіка і почала натякати, що непогано б синові на весілля забезпечити подарунок, але я категорично проти.

Мій перший чоловік був тим ще. Він завжди був не в тому настрої, часто репетував, заглядав у пляшку мало не щодня. Щоб ви могли собі краще уявити, ми жили в однокімнатній квартирі, так що всі наші конфлікти бачила наша маленька дочка.

Але його не зупиняли навіть сльози дитини. А я все ніяк не могла наважитися на розлучення.

Потім, коли ми все ж таки розлучилися, було важко. Я кочувала по орендованих квартирах разом з Даринкою. Паралельно намагалася десь якось підзаробити, адже я не мала нормальної професії, а на шабашках платили якісь копійки.

Доводилося підміняти дівчат на зміні касира або влаштовуватися доглядальницею. Без досвіду роботи і далеко не на найвигідніших умовах.

Тільки потім я зустріла Андрія, свого майбутнього чоловіка. Він дав мені той заряд енергії, який досі живить мої тіло і душу. Добрий, милий, навіть наївний. Він влився в нашу сім’ю дуже швидко. Донька його любить, як рідного. У господарстві він мені дуже допомагає, не забуваючи, що він чоловік і здобувач.

Ми починали з ним із самого нуля, а тепер у нас непоганий бізнес. Якщо раніше я не могла подужати оренду однокімнатної квартири без того, щоб залізти у борги, то тепер ми всі живемо у приватному будинку, у хорошому районі.

Двічі на рік їздимо на відпочинок, а донька вступила до престижного вишу. Але я дуже добре пам’ятаю, з чого починала і кому завдячую сьогоднішнім успіхом.

Поважаю Андрія та дуже його ціную. Для інших він, звичайно, Андрій Іванович, але сам він не любить всього цього офіціозу та помпезності. Простота і відкритість – ось запорука успіху, як він завжди любить говорити. І я підпишусь під кожним його словом.

Кілька років тому ми літали на острови, і там чоловік оголосив, що хоче удочерити мою Даринку. Ця новина приємно вразила нас обох, і я була тільки рада тому, що в моєї дочки нарешті з’явиться справжній батько.

Ця подія зблизила нас ще більше. І ось коли я була впевнена, що мій чоловік ідеальний чоловік у всіх розуміннях, я дізналася одну неприємну новину. Новину з його минулого.

Про те, що Андрій був одружений, я чудово знала. Що ж такого, якщо я сама виходила за нього з дитиною на руках? Своїх дітей у нього не було, тож на його минулий шлюб я не звертала особливої уваги. Ну а що, наречений із доброї родини, можна сказати. Як виявилося, дарма.

У першої дружини мого чоловіка був маленький син, коли вони одружилися. І щоб потім не виникло жодних проблем із документами та всім іншим, Андрій свого часу вирішив його усиновити. Так-так, ви все правильно зрозуміли.

Хлопець навіть не знав, що його батько насправді його вітчим. Розумієте? І досі так вважає. Але після розлучення перша дружина Андрія була така на нього зла, що заборонила йому спілкуватися з її сином.

Мій ідеальний чоловік, звичайно, залишив все майно своїй колишній. Пішов від неї з двома сумками, в яких були одяг та його особисті речі. Добре, що він чудовий фахівець і швидко зміг стати на ноги.

Ну так ось. З колишньою дружиною в нього була домовленість, що, оскільки він зі своїм «сином» не бачиться, та й усе віддає дружині, жодних аліментів вона від нього нехай не чекає. Та, звичайно ж, одразу погодилася, адже зрозуміло, що у жебрака грошей на аліменти ніколи не знайдеться.

А потім ми з Андрієм стали жити і працювати разом, а далі ви знаєте.

І якимось чудовим чином його колишня дізналася про успіхи нашої родини. А її син за цей час підріс і навіть надумав одружитися. Тож вона вирішила зателефонувати нам додому і розповісти про це чоловіку особисто.

Ця жінка прямим текстом заявила, що непогано було б, якщо тато сам прийде на весілля до свого сина і допоможе йому з початком дорослого життя. Автомобіля як подарунок, до речі, вистачило б з головою, звісно ж, не вітчизняної моделі.

Адже, за документами, її син все ще є офіційним сином Андрія. Він сам цього захотів. І начхати на те, що вже минуло стільки років. Крім того, я впевнена, що синочок Андрія навіть і не пам’ятає. До того ж матуся йому однозначно всякої нісенітниці за цей час про «батька» наговорила. А тепер просто хоче мати вигоду.

Якби на місці мого чоловіка був хтось інший, він просто посміявся б у слухавку. Зрозуміло, що ситуація радше комічна, ніж серйозна. Для всіх зрозуміло. Але мій Андрій надто ідеальний. І тому він серйозно задумався над словами своєї колишньої. Мені він каже, що нікуди не поїде і нічого дарувати не збирається.

Але по його очах я все бачу. Той дзвінок все ще тривожить його, а до весілля кілька місяців. І, хоч би скільки я розмовляла з ним, результат той самий. Говорить він одне, а в очах стоїть зовсім інше. Якщо я поговорю з його колишньою особисто, це теж нічого не змінить. Вона той ще фрукт, свого так просто не залишить.

Не те, щоб покупка автомобіля повністю спустошила наш бюджет, ні. Але чому я маю дозволяти витрачати наші гроші на чужу родину? На дорослого хлопця, який, бачите, одружитися надумав.

Щоб показати, що наречений із доброї родини? Ні, поїзд пішов. Тепер ми з Дариною його родина. І так буде завжди. Ось тільки як це все вирішити та пошвидше?

Чим більше часу минає, тим більше впевненості у Андрія, що він має відгукнутися. А це мені вже ой як не подобається. І що робити?

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.