Попри все я не думала, що таке станеться…
Я з далеко не з багатої сім’ї. Мама Ірина, а тато Дмитро і брат Максим живемо в доволі бідній хаті.
Ця хата дісталася ще від моєї бабці, і від того моменту ззовні майже не змінилася, дах просто суцільний жах, та попри це все, мама таки вимовила тата зосередитися на ремонтах всередині.
Оскільки ми живемо в селі то біля дому ще є стаєнка, та така стара, що її ще моя прабабця зводила…
Тож не дивно, чого та будівля ледве дихає.
А історія тут про те, як я познайомилася з одним хлопцем, Матвієм…
Він був з іншого села, перестрілися на дискотеці. Довго я йому не показувала, який в мене дім, бо соромно було… А як побачила де він живе, то взагалі захотілося будь-що на світі не дати побачити мою хату.
В Матвія хороша хата, двоповерхова, великі, красиві кімнати, хороші ремонти, ідеальне подвір’я…
Мені було соромно показувати свою хату хлопцеві, але Матвій наполягав, адже казав, що мене любить і від цього нічого не зміниться.
Хоча я боялася, щоб не відлякати його і не втратити, адже він був дуже цінним для мене. Тоді я повідомила маму, що познайомлю її з хлопцем.
Ми ретельно готуватися: мили, прибирали, варили. І от день зустрічі настав, я дуже переживала, цього навіть словами не передати.
Як тільки Матвій зайшов, я побачила, що він оцінює обстановку в домі, хоч і намагався це приховати.
Загалом, все минуло не погано, але відчуття сорому мене їло із середини.
Пізніше я поговорила з Матвієм і він мене запевнив, що нічого страшного не має, що він ніколи цим не буде мені дорікати, все ж таки це не моя вина чи відповідальність, а батьків.
Я йому повірила, ми далі зустрічалися, хоча після цього Матвій не охоче ходив до мене додому і взагалі намагався якомога менше це робити.
Але я на все закривала очі, коханий був надто хорошим, чуть не ідеалом для мене, та і мама його Андріяна Петрівна і тато Роман Васильович теж здавалися мені досить привітними людьми…
Іноді в нас заходила розмова про спільне майбутнє. В ті моменти Матвій казав, що забере мене чуть не в царські хороми. І чесно кажучи, зізнаюся, що я уявляла вже, як буду прокидатися, робити собі каву і виходити з нею на красивий балкон…
Час минав, і згодом Матвій зробив мені пропозицію, я навіть не сумнівалася, зразу погодилася.
Коли ми робили весілля звісно ж, мої батьки не могли дати настільки ж багато грошей, як батьки Матвія, але все одно віддали чуть не останню копійку.
Сімейне життя почалося добренько, але все одно не так, як я очікувала. Згодом я зрозуміла, що чекаю дитину, перше на світ з’явився хлопчик, а потім і дівчинка.
Хлопчика назвали Мирон, а дівчину Вероніка. На жаль, дівчинка в нас народилася трішки з проблемами і тому їй потрібно було дороге лікування.
Грошей ішло все більше і більше, а мій чоловік замість підтримки, тільки нервувався через відсутність коштів.
“бурі” почастішали.
І ось, коли була знову “буря” з чоловіком, він почав мені докоряти тим, що забрав мене з гіршої хати… Матвій сказав те, про що обіцяв ніколи не згадувати…
Зробив мене винною в тому, в чому колись обіцяв ніколи не винити… Ще й на додачу згадав мені, що мої батьки вклали набагато менше у весілля ніж його тато і мама… І хоч “буря” минула, неприємний осадок залишився…
Знаєте, звісно мені не приємно.
Звісно, не хочеться, щоб це повторилося…
Але що ж мені робити?
А що думаєте ви?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!