fbpx

Ми розлучилися десять років тому, за згодою. Ділити нам не було чого, тому я поїхала з донькою до батьків. Толя залишився жити у своїй квартирі. Іноді він брав Діну на канікули, обіцяв забрати себе, коли вона вступить до інституту

Мати пробувала заспокоїти свою дочку.

– Він не приїде! – плакала Діна в день свого повноліття.

Ледве заспокоївши дочку, я сама зателефонувала колишньому чоловікові.

–  Їй вісімнадцять, я вільний! – Засміявся Толя в трубку. — Мені свого вирощувати треба, а ви самі далі якось!

І трубку кинув. А за день абонент став недоступним. І у його дружини також. Обіцянки, плани все полетіло.

Ми розлучилися десять років тому, за згодою. Ділити нам не було чого, тому я поїхала з донькою до батьків. Толя залишився жити у своїй квартирі. Іноді він брав Діну на канікули, обіцяв забрати себе, коли вона вступить до інституту.

Аліменти платив. Час від часу. Я не подавала, він сам, добровільно. І ось. Документи до інституту подано, речі зібрані. Діна збиралася їхати до батька одразу після святкування дня народження, на яке Толя пообіцяв приїхати. І не приїхав.

Він зник не тільки з мережі, але ще й змінив місце проживання. Діна подумала, що це поганий розіграш, його слова, які він сказав мені. І помчала до нього.

А там чужі люди. Сказали, що нещодавно купили цю квартиру. Де старий власник та його домочадці – не в курсі. Відбули у невідомому напрямку.

Не розумію, до чого були всі ці обіцянки? Боявся, що на аліменти подам? Так я відразу вирішила, що обійдуся без нього.
Він допоміг дочці вибрати ВНЗ, запросив до себе жити. Сам покликав! Будував далекосяжні плани. І? Він же знав, що нічого не буде! Чекав вісімнадцяти.

Заплющую очі і бачу: сидить Толя, дивиться на годинник, про себе рахує секунди. Північ. Діна стала повнолітньою. І різко розлюбив. Ось п’ять хвилин тому любив, і бац розлюбив. Поставив кнопку батьківського кохання на режим вимк. Хіба так буває?

Свою дитину йому треба виростити. А потім, коли та, нова дитина стане повнолітньою, цей батьківсько теж спрацює?

Діна уперлася, що хоче розшукати батька. Для того, щоб у вічі йому подивитися. А навіщо? Толя ясно дав зрозуміти, що все, його участь у житті Діни закінчено. Сенс нав’язуватися?

Продати квартиру і втекти. Поміняти роботу, номер телефону, перевернути своє життя з ніг на голову. І все це тільки для того, щоб дочка, яку він сам же й запросив до себе жити, не знайшла. Дитячий садок!

Винаймаю Діні квартиру, вона вчиться, підробляє вечорами. І продовжує шукати тата лише для одного погляду.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page