fbpx

Ми сіли за стіл. Юля принесла каву і тарілочку з печивом. Я вам чесно скажу, я цю каву ледь в себе залила. А ось до печива навіть не доторкнулася. Я не знаю, чим вона тільки думала, коли купила для дочки цього котика. Шерсть була практично всюди. Я дома ледь себе і малого відчистила. Більше до них в гості не піду

Ми сіли за стіл. Юля принесла каву і тарілочку з печивом. Я вам чесно скажу, я цю каву ледь в себе залила. А ось до печива навіть не доторкнулася. Я не знаю, чим вона тільки думала, коли купила для дочки цього котика. Шерсть була практично всюди. Я дома ледь себе і малого відчистила. Більше до них в гості не піду.

Я лише місяць тому повернулася з сином до столиці після повномасштабного вторгнення.

Деякий час ми “бродили” світом. Відвідали деякі країни (в нас там родичі живуть). Потім зупинилися у Львівській області.
І ось я вже не втрималася і сказала чоловіку, що хочу додому.

Михайло сильно не заперечував, оскільки мотатися туди-сюди дуже незручно і доволі дорого.

І ось почалося наше життя в Києві.

Тут у мене є подружка, з якою ми подружились, коли наші діти ще в підгузках гралися в пісочниці.

Юля, хороша людина, мені було з нею дуже добре і комфортно. Як і нашим дітям, хоча в них з чоловіком дівчинка, а в нас – синок.

Я ж думала, що в нас все буде, як і колись. Ми часто ходили один до одного в гості. І дітям весело і нам не скучно в декретній відпустці.

Але коли я вперше прийшла до них додому, то побачила котика. Ну спершу подумала, як класно і цікаво буде моєму сину.

Але вже через хвилин п’ятнадцять я зрозуміла, що ніколи в житті не заведу кота у міській квартирі.

Всюди де не глянь, була шерсть.

І навіть коли ми сіли випити кави, вона була в горнятках і тарілках.

Я дуже бридлива, і просто не можу ні їсти, ні пити в таких умовах.

Читайте також: Син давно жалівся, що “там го болі, там го колі”. Я слухала-слухала, і вирішила поїхати до них з невісткою в гості. Я тільки у ванну зайшла і шафку відкрила, як причина його стану вияснилася. А в кухні взагалі мене чекало потрясіння у вигляду плину для миття посуди. Я сказала Христі, що про мого сина вона зовсім не думає. Ось і вилізає йому все це “боком”

Ми коли повернулися додому, я ледь відчистила себе і сина від цієї білосніжної шерсті.

Я взагалі не розумію, що Юлі найшло, раз вона цей “пух” додому принесла, ще й чималі гроші за нього заплатила.

Якщо чесно, я не маю бажання більше туди йти. Вчора я придумала, що погано почуваюся, але дальше таке не “пройде”. Тому треба якось їй це озвучити.

Є тут власники котиків? Як ви справляєтесь з шерстю?

Це ж, як на мене, велика халепа.

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page