Ми стояли з моїм чоловіком в кафе і пили каву. Чоловік був молодий і гарний, і я його кохала. На мені було старе пальто, яке псувало мені життя. Я мучилася комплексом неповноцінності і непереносила це пальто, яке не гріло, а тільки спотворювало мене. Кафе було дешевим, а кава несмачною.
І я мріяла, що колись ми будемо пити хорошу каву в красивому ресторані, і я буду модно й дорого одягнена. А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене любив і не знав, про що я сумую.
…Чоловік пішов раніше за мене, молодшим, а я залишилася. І в моєму житті було потім багато різних кафе і якісна кава, і багато модних пальто.
А його не було. Я дуже часто згадую цей епізод, коли у мене все було, а я про це не знала…
Автор: Олена Ріг
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
