Ми товаришуємо з однією родиною, у них теж дитина. І от вирішили ми з цими друзями влаштувати сімейний відпочинок з дітьми на річці, літо все-таки! Вирішили ми з цими друзями влаштувати сімейний відпочинок з дітьми, я думала, що легко впораюсь із синочком, але вийшло все не так, як я очікувала.
Чоловік мій Владислав тікає на роботу, а ввечері чи у вихідні заявляє, що йому теж потрібно від дитини відпочивати. Мене ця ситуація не завжди влаштовує, бо решту обов’язків ніхто не скасовував. Я дуже втомлююся і нічого не встигаю. Дуже хочеться, щоб мені хоч ненадовго дали спокій.
Згадую, як ми раніше їздили на рибалку. Я там відпочивала від роботи, міської метушні та могла до ранку милуватися мерехтінням місяця на водній гладі.
Мені подобається природа, я люблю риболовлю – і літню, і зимову. Але з появою довгоочікуваного немовляти в нашій родині я зрозуміла, що рибалка мені може лише снитися.
Цього літа нашому малюкові Арсенію виповнилося півтора роки, і ми вирішили з друзями влаштувати сімейний відпочинок із дітьми. Разом склали список необхідних речей та їжі на тиждень, а потім почали готуватися до риболовлі на Десні.
Оскільки мій карапуз ще з маминим вигодовуванням ще не розпрощався, з приводу молока для дитини я не хвилювалася. Ми купили продукти, і я приготувала домашню тушонку. А все інше можна зварити на газовому туристичному балоні чи багатті.
Потім ми усі дружно зібралися і невеликою компанією із шести людей (четверо дорослих та двоє дітей) поїхали на тиждень із наметами на річку.
Нашим друзям було простіше: їхньому хлопчику вже 12 років, і за ним уже не треба постійно доглядати, як за нашим. Подруга обожнює маленьких дітей, і я сподівалася, чесно зізнаюся, що вона пограє з моїм синочком, а я тим часом зможу вудку хоч у руках потримати.
І вона справді іноді грала з малим, але це тривало хвилин десять, аж ніяк не більше. А решту часу мій карапуз був зі мною.
Я зрозуміла, що вдень розслабитися і порибалити у мене не вийде. Адже нам потрібно періодично їжу готувати, а мені ще й дитину доглядати. Я вирішила зосередитися на ранковому клюванні.
Вдома мій малюк спав зазвичай до 9 години ранку. Тому я раніше прокинулася і тихенько вислизнула з намету. Приготувала собі і нашим чоловікам каву, і ми посідали біля вудок. Не встигла допити, чую: “Мамо!” На годиннику 6:30. Половила рибку!
Заспокоїла себе тим, що можливо ввечері за вудку «потриматися» вдасться. Уклала синочка спати, а сама пішла до наших хлопців.
– Як успіхи? – питаю.
– Останній кльов був 3 години тому! – відповіли вони хором.
Помилувавшися півгодини на зірки, я повернулася до намету, бо від втоми очі злипалися. Мій маленький син на природі спав спокійніше: у наметі вночі було не так спекотно, як у нашій квартирі. Але вранці він знову прокинувся рано. Справжній рибалка росте: боїться проспати ранкове клювання!
У повсякденних турботах час збігав дуже швидко. І я зрозуміла, що вільно ловити рибу я матиму можливість, коли дитині виповниться років вісім. Бо розраховувати на допомогу інших людей, коли це не входить до їхніх планів, не варто.
Ми чудово провели сім днів на річці, якщо чесно. На свіжому повітрі варили юшку, смажили рибу, запікали картоплю на багатті. Якщо я щось робила, всі мені намагалися допомогти, особливо мій малюк. Тому тиждень пролетів непомітно.
Через тиждень ми зібралися на таку рибалку з ночівлею на кілька днів знову, але я вже ілюзій не маю, а заздалегідь готуюся відчути себе не «рибалкою», а «мамою» та «господаркою». Нехай «моя» риба поки що в річці підростає! Всім добра, миру, гармонії!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
