Доброго і мирного вам дня, шановні читачі!
Давно мене терзає одна думка, і хотіла б почути вашу думку з цього приводу.
Мені вже 67 років. Чоловік Віктор на три роки старший. Маємо двох дорослих синів. Один живе в Дніпрі, а другий в Києві. Двоє вже створили сім’ї. Ми щасливі і багаті бабуся й дідусь. Боженька подарував нам чотирьох онуків: двох хлопчиків і дві дівчинки.
Одні мої свати живуть неподалік Дніпра, а друга сваха (свата вже немає на цьому світі), живе в селі неподалік Тернополя.
Ми ж з чоловіком самі все своє життя прожили в Маріуполі.
Як тільки все почалось 24 лютого, ми вирішили виїхати, оскільки розуміли, що все дуже серйозно.
Не буду описувати як все було, мурахи до сьогодні відчуваю.
Спершу ми приїхали до сина в Дніпро, але вирішили їхати дальше. За декілька днів ми опинилися в свахи, що неподалік Тернополя.
Сваха в нас дуже хороша людина. Прийняла нас гарно. В неї ми пробули з чоловіком більше місяця.
Наші діти вже 20 років як весілля відгуляли, але ми з цією свахою бачилися всього два рази. На сватання і вже на саме весілля.
І ось це був третій раз, як ми могли обійнятися, але причина сумна, не те слово.
Якось розговорившись за столом, сваха нас спитала, чи ми з чоловіком вінчалися в церкві.
Ми віримо в Бога, молимося, але особливо до церкви не ходимо. Ну на Різдво інколи і на Великдень, щоб пасочку посвятити.
Ну яке там вінчання. Колись в нашому регіоні такого не було. Не знаю, як зараз.
Я пропустила слова свахи крізь вуха. Хоча вона з інтонацією так наголосила, що нам до молодості не йде, а так жити є гріхом, без шлюбу перед Богом. Ну, тоді мені було не до цього ж. До того ми з чоловіком переїхали в Німеччину на сім місяців.
І ось на даний час ми вже повернулися і живемо в Києві. Син нам орендує тут однокімнатну квартиру. І чогось мене сильно почала бентежити ця розмова зі свахою.
Я чоловіку нічого не кажу. Він мабуть скаже, скільки років жили, двох дітей виростили, що це вже не важливо.
Але я дедалі більше починаю замислюватися, що ми справді все своє життя живемо, можна сказати, в гріху.
А як ви вважаєте, дорогі читачі, чи нормально жити без вінчання з чоловіком, чи справді, як каже сваха, треба поговорити зі священиком і взяти на старість років шлюб в церкві?
Автор – Наталя У
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
