fbpx
життєві історії
Ми з братом поженилися рік за роком. Євген залишився дома, а я пішов зятювати. Дружина в мене дуже хороша. Згодом подарувала двох синочків. Я побудував хату, де ми жили усі щасливо. Та втрутилась моя мати. – Ох і не добра твоя Лілька. Ледача яка. Мене ні в що не ставить, геть не поважає. – І так крок за кроком мама зробила те, що ми розлучилися. Брат на той час також вже був один. Жили ми всі у батьків

Ми з братом поженилися рік за роком. Євген залишився дома, а я пішов зятювати. Дружина в мене дуже хороша. Згодом подарувала двох синочків. Я побудував хату, де ми жили усі щасливо. Та втрутилась моя мати. – Ох і не добра твоя Лілька. Ледача яка. Мене ні в що не ставить, геть не поважає. – І так крок за кроком мама зробила те, що ми розлучилися. Брат на той час також вже був один. Жили ми всі у батьків.

***

Що дане Богом – не замінить ніхто. (Запізніла сповідь-каяття чоловіка)

Пишу своє запізніле каяття. Можливо, моя сповідь зупинить когось від хибного крoку, не дасть помилитися так, як помилився я. На жаль, тепер я можу тільки розкаюватися, а втраченого назад уже не вернути…

Жили ми з братом разом з батьками, в усьому їм допомагали. Потім Євген одружився додому, а я пішов у зяті. Дружину свою я дуже любив. Вона була доброю, вірною, до того ж – гарна господиня, її поважали сусіди, на роботі.

Мене у її сім’ї також поважали і любили. Словом, жили ми гарно, виховували двох синів. Працювали, не лінувалися і невдовзі змогли побудувати власний дім, купили машину.

Життя у мого брата не склалося. Євген розлучився з дружиною. Ще кілька невісток приводив додому, але все не міг вгодити батькам.

А потім мама почала вговорювати і мене залишити сім’ю, бо не любила і моєї дружини. Щоразу при зустрічі нарікала, яка моя дружина недобра, що не поважає її, як свекруху. Не знаю, що зі мною сталося, почав шукати причин для скандалу в сім’ї.

Кожного разу, коли повертався від батьків, між мною і дружиною виникали суперечки. Врешті, я залишив сім’ю і пішов жити до батьків.

Мати “підшукала” мені другу жінку, але й та втрималася аж… два роки.

Зараз моїх батьків уже немає серед живих. Я пробував ще “вити” сімейне гніздо, але від нього залишилося тільки обскубане пір’я. Залишився й без машини – чергова обраниця вмовила продати, а гроші розвіяла.

Залишився без рідної душі у хаті. Брат, всупереч батькам, повернувся до першої дружини і живе щасливо.

Моя ж перша любов, моя дружина, яка ощасливила мене синами і яку я досі обожнюю, мене не пустила і на поріг. Для неї, порядної жінки, я зрадник і волоцюга. Діти мають свої сім’ї, до яких мене теж не приймають.

Шукав притулку через шлюбні оголошення в газетах. Знайшов таку сім’ю і таку дружину, що обібрали мене до нитки, і тепер я не маю навіть у що вдягнутися.

Отож, пишу для тих, хто залишає своїх дітей, свою сім’ю. Пам’ятайте: те, що вибрали в молодості, що дано було вам Богом, більше не замінить ніхто. Ви ж, батьки, якщо любите своїх дітей, не руйнуйте їхнього життя, їхнього щастя.

Нехай мене простить Бог і діти, яких я колись зрадив. Не пишу прізвища, бо у свої 60 років не хочу ще раз осоромити синів, дружину. Колись я це уже зробив…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page