Я і мій чоловік впевнені, що у свекра і свекрухи є гроші. І вони чудово розуміють те, що ми так давно мріємо про квартиру, і ніяк не хочуть нас ощасливити. Я, наприклад, не розумію, як можна бути такими скупими.
Я вийшла заміж за сина заможних батьків. Але не це стало вирішальним фактором, звичайно. Я полюбила цього чоловіка і тому вирішила зв’язати з ним своє життя. Ми не стали жити разом з його батьками, захотіли самостійності. З самого початку ми поставили собі за мету купити своє житло, тому відкладали кожну копійку.
Я працювала, не покладаючи рук, чоловік теж. Його батьки бачили, що ми кілька років відмовляли собі у відпочинку і великих покупках. Хоча було дуже важко. Але як ми не старалися, назбирати навіть на перший внесок кредиту нам не вдавалося. Ми навіть народження дітей не планували, тому що не було свого житла. Одного разу ми приїхали до батьків мого чоловіка. Вони черговий раз запитали, коли ми ощасливимо їх онуком чи онучкою. Я сказала, як тільки зможемо придбати своє житло.
Але нам не вистачає грошей на початковий внесок. Здається, мій натяк був зрозумілий кожному, але тільки не їм. Свекруха лише співчутливо похитала головою. Через місяць я дізналася, що вагітна. Ми цього не планували, але, що є, того не змінити. Я вирішила вже безпосередньо попросити у батьків чоловіка грошей. Ми з чоловіком обрадували їх новиною, що вони скоро стануть бабусею і дідусем. Їх радості не було меж і я, осмілівшись запитала, чи не могли б вони допомогти нам з першим внеском по кредиту. Тут моя свекруха змінилася в обличчі і з видом невинного янголятка запитала, звідки ж у них такі гроші? А я точно знаю, що є.
Батько мого чоловіка проговорився чоловікові, що хоче поміняти один автомобіль на інший, і сказав, що відкладає на новенький джип. Я не стала сваритися і нервувати, мені ж не можна, але мені так боляче було це від них чути.
І тоді я сказала чоловікові, що не дам його батькам бачитися з нашою дитинкою. Ну як так можна? Для них автомобіль важливіший благополуччя власного сина і внука або внучки?
Я не хочу, щоб у моєї дитини були такі бабуся і дідусь. Дев’ять місяців так швидко пробігли. Днями мені народжувати. Я до останнього сподівалася, що батьки чоловіка передумають, і ми все ж привеземо малюка вже в свій дім. Але швидше за все цьому не бути, принаймні, протягом наступних півроку.
Тепер я надіюсь лише на власні сили, щоб назбирати на перший внесок, і купити таку омріяну “СВОЮ” квартиру.
А ось моє бажання не дозволити спілкуватися родичам з моєю дитиною тільки міцнішає з кожним днем. Нам такі бабуся і дідусь не потрібні. Тільки не кажіть, що я не права. Ну не можу я зрозуміти, як автомобіль може бути важливішим за рідного сина та онука?
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
