Ми з чоловіком одружені були 11 років. 9 з половиною з них ми жили з його мамою, моєю свекрухою. Перші півтора роки насолоджувалися своїм коханням та щастям, а потім його мама захворіла прямо на одній із презентацій її нової колекції.
Думаєте, одягу чи картин? НІ! Страви з капусти!
Моя свекруха – переконана вегетаріанка і не їла м’яса, молока та яєць багато років. Через це від неї пішов чоловік, який не витримав морквяні котлети і шпинатний чай.
Виглядала наша мама – підтягнута, усміхнена. І ось, свекруха, вже як зірка – її запросила одна популярна передача. Вона три дні вчила слова, які їй написали, запам’ятала назви брендів, які ненароком має згадати, і пішла зніматися.
Після цього ми забрали з лікарні нашу хвору маму. А далі почалося. Свекруха запалала любов’ю до «нормальної їжі». Вона постійно просила щось їй приготувати.
Це все тривало 9 років! Я бігала в обідню перерву її погодувати, розім’яти, слово добре сказати. Я її щовечора тягала у ванну купати, я їй масажі робила, зуби чистила, памперси міняла…
І багато іншого! Як же це мама мого улюбленого чоловіка! За ці 9 років мої діти отримували менше уваги, ніж його мати.
А чоловік у цей час ходив на свою держроботу, маму тільки цілував перед сном, а ще вранці перед роботою. І, як великий прояв любові, купував їй маленьку пачку чіпсів один раз на тиждень – у неділю.
Чоловік дослужився дуже великого начальника.
Через півроку після того, як не стало його матері,+ він сказав, що йому не потрібна я і діти! Він знайшов нову дружину. А наші спільні син і дочка – нехай не хочуть від нього нічого, або краще, нехай візьмуть моє прізвище!
А ми й пішли. І я, нарешті, відчула себе щасливою! І у МОЇХ дітей все нормально.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
