Ми з чоловіком одружені вже 15 років, дуже його кохаю. Але не все так добре і прекрасно. У чоловіка було дуже непросте дитинство. Мати покинула їх з батьком заради свого першого кохання, вона просто втекла і створила нову сім’ю з тим чоловіком. Через багато років чоловіка знайшла його мати.
У чоловіка було дуже непросте дитинство. Мати покинула їх з батьком заради свого першого кохання, вона просто втекла і створила нову сім’ю з тим чоловіком. Пізніше, через 9 років, у нього на руках пішов його батько, і мій чоловік залишився зовсім сам.
На жаль, чоловікові довелося зіткнутися зі ще однією зрадою: його перша любов, дівчина, з якою він зустрічався, втекла до іншого і поїхала з ним за кордон. Мій чоловік тоді ледве оговтався.
А далі вже ми з ним зустрілися через кілька років і стали одне для одного порятунком і щастям. Та, на жаль, минуле не змогло залишитися в минулому.
Через багато років чоловіка знайшли його мати і зведена сестра чоловіка, дитина матері від другого шлюбу.
Дівчина була важко хвора і потрібні були гроші, а у нас вони були. Чоловік тоді переступив через себе, простив маму і ми допомогли, але після всього з матір’ю він спілкуватися відмовився. Він так і сказав, що зневажає її та її сім’ю.
Чоловік відтоді став іншим. На скільки я зрозуміла з наших з ним розмов, у нього навіть після всього була надія на щось світле, він в глибині вірив що вона «не така», і ось відбулася та зустріч, і вона остаточно опустилася в його очах і його ця правда його підкосила.
Скажу чесно, я розумію чоловіка – матері він був не потрібен довгий час, вона про нього і не згадувала. А тут вона переживала за доньку і приїхала заради неї, щоб зібрати потрібні гроші, а до сина почуттів у неї не було, совість її не мучила.
Чоловік – сильна людина, але він дуже переживає через все це. Минуло півтора року, але я бачу, що чоловік все ще думає про це і не може відпустити минуле.
Його зведена сестра дзвонила, щоб подякувати, а він попросив, щоб вона забула про все і не дзвонила більше.
Чоловік каже, що все нормально, але його досі все це не відпустило.
Я всіма силами намагаюся йому допомогти. Хочу, щоб він відпустив їх і забув все, щоб йому стало легше, але поки у мене нічого не виходить.
Прикро, що це заважає нашій родині, ми не можемо бути повноцінно щвсливими. А змінити ситуацію не знаю, як.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
