Ми з чоловіком Дмитром після університету відразу ж побралися, влаштувалися на роботу і потихеньку жили в квартирі, що дісталася мені від бабусі. Маленька вона була і за кілька годин від роботи, але ми не скаржилися.
Якось хотіли взяти іпотеку, але свекруха була проти. І до її порад варто було б прислухатися, адже дочка у неї, сестра чоловіка Марина, із чоловіком були іпотечниками, та й ніяк не могли закрити її.
І ось вирішили вони у квартиру меблі купити. Прийшли до нас, мовляв, візьміть кредит на себе, ми платимо іпотеку, нам не дадуть. Обіцялися оплачувати своєчасно щомісяця.
Ми вирішили допомогти родичам, тому що їх можна було зрозуміти. І спочатку вони дійсно платили, потім пішли різні відмовки, навіть свекруха просила у нас для них грошей.
Щомісяця нас годували сніданками, обіцяли все повернути. Зрештою, чоловік зовиці взяв трубку і заявив, що ми самі повинні платити нібито наш кредит і грошей у них немає, а в нього роботи немає.
Нас, звичайно ж, зачепив той факт, як з нами поводилися родичі. У результаті ми п’ять років оплачували їхній кредит, а потім вони прийшли до нас і заявили, що чоловік знайшов собі роботу, але потрібна машина!
І, як і слід було чекати, після цієї фрази було прохання про покупку автомобіля!
Мій Діма не витримав і заявив, що ми вирішили взяти іпотеку на квартиру, а вони зручно влаштувалися за рахунок своїх родичів. Розсварилися ми з ними дуже, зате нам з чоловіком спокійно тепер.
Свекруха іноді дзвонить і скаржиться, що через нас чоловік Марини на роботу не може влаштуватись, а гроші вони з неї викачують. І намагається на совість натиснути. Мовляв, чи роблять так родичі?
А ми вважаємо, що використовувати одне одного для певних цілей – це найгірше у сімейних стосунках. І родічі такі нехай краще подалі будуть.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
