Коли збираємося з подругами у кафе поговорити про життя. Мене дивує Ксенія, як вони з чоловіком виховують своїх дітей.
– …Ми з чоловіком своїм дітям з самого народження говоримо: тут нічого вашого немає, все наше! – гордо розповідає тридцятип’ятирічна Ксенія. – Щоб відразу це розуміли, ні на кого не надіялись і розраховували в цьому житті тільки на себе!
Дітей у Ксенії двоє, вчаться в початковій школі. Сім’я у них дуже благополучна і в плані відносин, і в сенсі достатку.
Ксенія сидить вдома і займається розвитком дітей. У дітей є все, що треба: секції, гаджети, поїздки, у кожного в квартирі своя окрема кімната…
– Що значить «своя» кімната? – скидається Ксенія. – У них буде своя, коли вони запрацюють і куплять собі нерухомість самі. А ця квартира і всі речі в ній – наші! Діти повинні розуміти, що нам з чоловіком всі ці матеріальні блага не з неба впали! Заробляли все самі, з нуля. Нам ніхто не допомагав. Ось і вони нехай всього домагаються самі…
– У вісімнадцять років, що збереш сумки і відправиш на всі чотири сторони? – сміються подруги.
– Ну не в вісімнадцять, довчитися все ж дам! – серйозно відповідає Ксенія. – А в двадцять другій – двадцять три – так, так і зроблю! Зберу сумку і вперед, в самостійне плавання! Утримувати дорослих людей я не має наміру!
Як вважаєте, здорове міркування? Батьки дітям, що підросли нічим не зобов’язані – краще, напевно, цю просту істину дати зрозуміти відразу. Коли нічого не чекаєш, і ображатися нема на що.
Сподіваєшся тільки на себе. Отримуєш освіту, шукаєш роботу, підробіток, думаєш про те, де будеш жити і що їсти завтра, збираєш гроші, працюєш ночами, поки є здоров’я…
Ну і що, що у батьків дві квартири і будинок – діти до цієї власності відношення не мають. Нехай про неї і не мріють з самого початку.
А що отримають батьки, які з дитинства твердять – «тут нічого вашого немає»?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
