Моя сваха майже п’ятнадцять років в Італії на заробітках пробула, а дітям на весілля зробила такий подарунок, що я досі відійти не можу.
Це тільки ми зі шкіри ліземо, щоб все було гарно, а вони – ні…
Сваху свою я знаю багато років, оскільки виросли ми в одному селі. З чоловіком вона розлучилася, а зараз живе з одним на віру. Нажили вони разом двох діток.
Юля, моя невістка, старша, а син Олексій молодший на чотири роки.
В нас з Іваном троє синів-козаків. Старший живе і працює багато років в Києві. В нього є сім’я, живуть дуже гарно, правда, останнім часом не часто до мене навідуються, але то таке.
Середущий син поки не одружений і навіть дівчини не має. Василько в нас трохи сором’язливий. Я планую все в свої руки взяти, бо інакше діла не буде.
Я працюю продавчинею в районному центрі, до мене часто молоді дівчата заходять, на якійсь я його і женю, бо інакше прийдеться довго чекати.
І ось власне, щодо весілля нашого наймолодшого синочка Андрійка.
Він в нас красень і роботу гарну має. Знаю, що вже давно складає на квартиру, не тринькає по барах, як його однокласники, про майбутнє думає.
Ми з чоловіком чим можемо, тим Андрійку допоможемо.
З Юлею вони зустрічатися почали ще до вторгнення. Минулого року було не до забав, всі ж ми надіялися, що настане Перемога і зробимо невеличке весілля, але все перекинулось і на 23 рік.
А після Великодня син з Юлею повідомили, що чекають дитинку, ось ми й наробили руху.
Сваха моя тільки рік тому, як повернулася з заробіток.
Довгий час вона в Італії пробула. Та Ірина б і досі там працювала, але її мама занедужала, і потрібно було її доглядати.
В селі зі своєї хати вона зробила ляльку. Одна з перших бруківку постелила і дах поміняла. В хаті в неї сучасні ремонти і меблі. Я також стараюсь з чоловіком не відставати, але все рівно так по- багатому в нас не є.
Коли ми на сватання приходили, то домовилися, що великого весілля робити не будемо, бо не на часі. З нашої сторони мало бути тридцять людей і з їхньої приблизно ж таке число.
Замовили ресторан, музикантів, ведучого, бо дуже невістка хотіла.
Коли ми сиділи за столом, то сваха раз у раз повторювала, що її дочка заслуговує на найкраще, що на весілля вона не пошкодує грошей.
– Свахо, я б казала, щоб не у весілля великі гроші вкладати, а дітям допомогти з квартирою.
– Що ви переживаєте! Я свою доню без даху над головою не залишу!
Святкування минуло дуже гарно. Де тільки не глянь, були живі квіти. І в церкві і в ресторані. Наречена виблискувала як діамантик, та мій Андрійко був не гіршим.
Ми з чоловіком купили на подарунок невістці золото і дали конверт з тисячу доларами.
Також під час вітання ми натякнули дітям, що коли прийде час купляти квартиру, ми ще докладемось, бо маємо багато паїв, за які візьмемо кошти, а також планували продати земельну ділянку під будівництво, що дісталась мені від батьків.
Я ж спершу думала, що один з синів там буде будуватися, але щось пішло не так, всі з села тікають, а Василько від моєї спідниці далеко не втече.
Я ж знала, що і сваха докладеться, але не тут то було.
Знаєте, бідний останнє віддасть, а багач…
На весілля вона дітям подарувала конверт куди вклала 500 євро.
– Я ж весілля яке зробила! Тільки живих квітів на скільки тисяч вийшло! Ви ж про це не думали, свахо.
– А для чого була вся ця публика? Можна було і обійтись.
Сваха тільки фиркнула…
Словом, коли прийшлось до діла з покупкою квартири дітям в районному центрі, сваха сказала, що лишніх грошей не мають, а як будуть мати, то докладуться до ремонту.
Якщо чесно, я в це відразу не повірила. Впали в моїх очах ці люди. Як, пів життя в Італії на заробітках провести і дітям з квартирою не допомогти?
Та я останнє віддам, скільки мені того треба.
І що найбільше здивувало. Я коли на Матки Божої до них в гості прийшла, то побачила, що вони душову кабіну нову поставили. З вигляду розумію, що не з дешевих це задоволення. А в залі висить телевізор на пів стіни.
То для себе вони мають, а дочці допомогти – вже ні.
Не сподівалася я такого від італійської свахи, геть не сподівалася.
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором