Не заскочила б я до Ольги випадково, то й би не знала, що в них в хаті твориться. Я б мовчала, якби не празник на носі!
Може в місті до великих свят і не так відносяться, та в селі це особливі дні, до яких по особливому всі готуються.
В нас в селі це подвійне свято, оскільки, на Чесного Хреста в нас празник (храмове свято)
Я живу у батьківському домі, дякувати Богу, ще жива моя мама. В квітні їй минуло дев’яносто років.
Бабка моя ще навіть жартує в свої роки.
– Та мушу я жити, бо ти на одну свою пенсію не проживеш. А так – дві, і вже можна в магазині розігнатися…
В нас з чоловіком двоє дітей. Син пішов у зяті в сусіднє село, а ось дочку я не відпустила. Ніхто ж так не подбає за дитя, як рідна мама.
Тетянка в мене роботяща дитина. І зварити вміє і на городі мені підмога, про чистоту в хаті я мовчу.
Зять працює на залізній дорозі, а Тетянка з декрету не вилазить. Я багата, дякувати Богу, на онуків. Син подарував двох хлопців, а Тетянка трьох. Найменшій Яринці два недавно виповнилося.
Мій чоловік має коня. Зараз, особливо в осінь – роботу він має, бо люди і копають і орають.
Ніхто в нашій сім’ї без діла не сидить, але це добре. Навіть моя мама ввечері сідає на диван і просить, щоб я їй дала картоплі начистити. Так і має бути.
І ось до чого це я власне.
В нас в селі на Чесного Хреста, а цього року це 14 вересня, по новому, Храмове свято.
Ми до цього дня завжди готуємось, бо приходять в гості мій брат з сім’єю і сестра.
Це навіть не обговорюється, в хаті має бути чисто, як в аптеці. А на столі багато різних страв.
Пару днів перед тим і невістка приїжджає, щоб допомогти куховарити.
Але сусіди в нас, як з іншої планети.
Ольга ніколи не була “чистоплотною”. Завжди в неї дома можна було “голову зламати”. Але вже чотири роки, як в неї живе невістка.
Я ж думала, ну хоч тепер буде в цій хаті чисто є, наварено і напечено. Але де там.
В понеділок я бігла за хлібом. В нас по селу машина возить, і дешевше виходить і вибір кращий.
Вся вулиця збирається в певний час.
І ось дивлюсь я, невістка Ольги, Галина ця, пхає поперед себе коляску. Та її дочці скоро три буде, але вона така лінива, що ходити сама не хоче, а вози її – принцесу.
– Галинко, ти по справах, чи просто гуляєш з малою?
– Просто! Дихаємо свіжим повітрячком!
Відповіла і таким спацерком пішла в сторону школи.
Ну, думаю, празник на носі, певне вже все поробила, раз так прогулюється.
А ввечері я забігла до Ольги, бо цукор мені закінчився. Думаю, заодно і огляну їхні покої, чи чисто, чи готово все.
Люди милі. Про посуд брудний вже мовчу, то таке.
Павутина висить по кутах, як гірлянди, в серванті порохи, салфетки вишиті не білі, а сірі.
А вона гуляє з коляскою.
Я прийшла додому і так собі думаю, ну коли вона все встигне зробити. Празник вже на носі. Як ті гості туди зайдуть?
Та в молоді має бути рух. Та я по своїй дочці суджу. Та в Тетянки моєї троє дітей і вона все встигає. В нас вікна перемиті, всі килими потріпані, підлоги напастовані.
Та так має бути, а не те, що в них.
Як Ольга лінива, таку ж і невістку собі прикоськала.
Хай Бог боронить…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
