Ми з чоловіком живемо в однокімнатній квартирі разом з дорослим сином. Андрію 28 років. Неодружений. І він робить нас в цьому винними, а ще в тому, що у нього немає нормального власного житла. Ми дуже любимо сина, у нас гарні відносини, але він сам не схотів заробити.
Син Андрій працює, але заробляє мало, вистачає тільки на життя, відкласти у нього не виходить. У нас теж ніяких накопичень немає, хоча все життя пропрацювали. Зарплати не великі. Чоловік – учитель, а я – бібліотекар, що тут казати.
В цьому році його колишній однокласник запропонував Андрію поїхати з ним до Чехії. Багато друзів сина поїхали на заробітки за кордон, повернулися з грошима, придбали собі житло чи машини. Тобто, заробили собі на необхідне. Цей друг їде вже втретє. А наш син відмовився.
Я не можу його примусити, але все-таки не промовчала сказала, що пора вже дорослішати, а не чекати, щоб отримати цю квартиру у спадщину. Ми ще нікуди не збираємося і хочемо пожити для себе! Син образився, зараз повністю нас з чоловіком ігнорує.
У мене в селищі живе мама. Будинок у неї не поганий, але там немає роботи. Та Андрій вже не раз вже натякав, що ми повинні виїхати зквартири і жити там, звільнивши йому нашу квартиру.
Як жити далі, не знаю просто. Син створює таку обстановку, щоб ми не витримали і поїхали до моєї мами.
Але я не вважаю це чесним і правильним – він сам може і повинен про себе подбати, а не лінуватися і жити за наш рахунок. Чи я не права? Ми збираємося на пенсію скоро і дуже хочемо пожити для себе, а не забезпечувати дорослого сина. В той же час, він у нас однин, хочеться зберегти добрі відносини.
Автор: Алла
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
