X

Ми з Дариною дружимо 15 рокв. На  новосілля ми з чоловіком Остапом покликали батьків і друзів. Друзів у нас небагато – у мене Дарина і ще одна подруга з університету, у чоловіка теж двоє студентських друзів. Квартиру всі нахвалювали, і ремонт, і як ми все обставили. Коли гості розійшлися, на світлому килимі в спальні я виявила пляму від червоного вина. – Навіщо? А тому що в житті має бути справедливість. Тобі все доля в руки дає, тільки бери – нормальна сім’я, освіта, чоловік, своя квартира

На  новосілля ми з чоловіком Остапом покликали батьків і друзів. Друзів у нас небагато – у мене Дарина і ще одна подруга з університету, у чоловіка теж двоє студентських друзів. Квартиру всі нахвалювали, і ремонт, і як ми все обставили. Мені було дуже приємно.

Вечір пройшов добре, а коли гості розійшлися, на світлому килимі в спальні я виявила пляму від червоного вина.

– Напевно, хтось ненароком хлюпнув і не помітив, не переживай, завтра відвезу в хімчистку, – заспокоїв мене Остап. Дрібниця, а неприємно якось. Але інцидент швидко забувся.

Ми продовжували спілкуватися з Дариною, адже друживо вже 15 років, вона часто бувала у мене в гостях. Саме їй я і розповіла про свою стурбованість з приводу чоловіка. Він почав пізніше повертатися з роботи, ми почали сваритися, мене ця ситуація непокоїла не на жарт.

– Ви просто притираютеся ще, напевно. Остап же не дає тобі приводів для ревнощів. Або ти знаходила на ньому волосся, помаду, запах чужихпарфумів?

Нічого такого я не знаходила. Але після розмови з подругою почала набагато пильніше вишукувати сліди присутності іншої жінки. І знайшла – на сорочці Остапа в кошику з білизною слід від чужого тонального крему. звичайно, я закотила Остапу сцену.

Він заперечував, що це не його, що кохає він тільки мене, але я його не слухала. Ми з’ясовували стосунки кілька годин, але потім я все-таки заспокоїлася і ми помирилися. Ми домовилися з чоловіком, що у нас не буде одне від одного секретів, і якщо щось комусь буде не подобатися, то будемо говорити відразу і безпосередньо, щоб не копити негатив.

– Раз вже ми вирішили не збирати негатив, то я і почну. Я б не хотів, щоб Дарина твоя бувала в нашому домі. Я в принципі не хочу, щоб ви спілкувалися, але заборонити не можу, ти доросла людина. Але бачити її у нас я не хочу.

Для мене це стало несподіванкою і я зажадала подробиць. Остап намагався закрити тему, але я була налаштована рішуче. В результаті він розповів, що Дарина до нього чіплялася.

– Вперше ще на нашому з тобою весіллі, вона тоді мене витягла на танець, пам’ятаєш? Ну і почала шепотіти на вухо, що була б не проти ненадовго втекти в моїй компанії. Я тоді вирішив, що вона просто напилася, тому не надав значення. А коли вона почала ходити до нас у гості, то і взагалі знахабніла, поки ти не бачиш. Я кілька разів хотів тобі розповісти, але чомусь думав, що ти мені не повіриш.

Я і не повірила. Точніше, не хотіла вірити.

– Так я і на роботі став затримуватися, щоб не перетинатися з нею зайвий раз у нас вдома. І є в мене підозра, що витівки з “доказами” її рук справа. Вона ж завжди намагалася тебе якось накрутити, ми після її візитів завжди сварилися, бо ти до мене чіплятися починала на рівно місці.

У мене почали закрадатися підозри, але я не хотіла вірити. Не можуть 15 років дружби вилитися ось в це!

Остап запропонував провести експеримент, але для мене це було занадто. Я вирішила сама поговорити з подругою.

Подзвонила Дарині наступного дня і ми зустрілися в кафе. Я не ходила колами і відразу випалила все, що мені розповів Остап. Я до останнього сподівалася, що вона буде відмовлятися, але ні.

– Ну так, зробила. Навіщо? А тому що в житті має бути справедливість. Тобі все доля в руки дає, тільки бери – нормальна сім’я, освіта, чоловік, своя квартира. А я завжди в ролі бідної подруженьки, яку тлишей можна, що жаліти! Круто на моєму фоні себе почуваєш, так? Заплатила в кафе – багатенька, покликала на вечірку – добренька, вступила, а я ні – розумна. Надоїло. Так захотілося тобі в цю бочку меду – та дьогтю! Але і тут у тебе все само собою облаштувалось. Не підходь до мене більше і не дзвони!

І Дарина вибігла з кафе. Я ще хвилин двадцять сиділа і не могла зібратися. Потім зателефонувала і попросила Остапа мене забрати.

Ось так в одну мить розсипалася, наче пісочний замок, дружба, яка тривала п’ятнадцять років. Хоча я вже не знаю, чи була там взагалі хоч колись дружба… Точніше, не так. З мого боку – була, можу це сказати з чистим сумлінням. А от з боку Дарини – питання…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

M Alena:
Related Post