Ми з дружиною і двома дітками живемо у двокімнатній квартирі. Коли сталося повномасштабне, до нас приїхав мій рідний брат із дівчиною.
У них якраз намічався розпис, і вони хотіли походити магазинами, купити одяг, все-таки ми живемо в столиці. Але моя дружина була дуже незадоволена, що ми поступилися їм одну кімнату на кілька місяців, і нам з трирічним сином і шестирічною донечкою довелося пожити в одній.
Я намагався їй пояснити, що це не чужі люди, вони шукають орендоване житло, але дружина постійно була без настрою, всім своїм виглядом показуючи, що не дочекається, коли вони поїдуть.
І це при тому, що вони приїхали до нас не з порожніми руками, а вечорами після роботи на нас чекала вже готова вечеря, яку готувала Оля, тоді ще майбутня дружина мого брата.
Вони вже живуть разом рік у Києві, винайняли квартиру, працюють, і весь цей час не раз запрошували нас до себе в гості, Оля намагається потоваришувати з моєю дружиною, але Іра чомусь вважає, що це не обов’язково.
Може тому вона так поводиться, що в неї немає рідних ні сестри, ні брата, в сім’ї вона одна, але це не означає, що я не повинен спілкуватися зі своїм братом і його родиною! Дружина не хоче до них їхати, а якщо я їду сам, то довго ображається, що залишив її одну.
Щось пояснювати їй марно, намагався вже, і не раз. Останнім часом брат уже й не питає, чому я приїхав сам, і коли я запрошую його в гості до нас, то каже, що зайняті, можливо, якось іншим разом. Я знаю, що він усе розуміє, просто не хоче мене образити, тому й не каже відкрито про це.
Мені іноді соромно стає перед своїми родичами за поведінку моєї дружини. Але що я можу зробити? Як вплинути на Ірину?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
