Ми з Ігорем зустрічаємося вже рік, думаємо про весілля! Ігор просто чудовий, все добре. Бентежить мене лише один момент. Справа в тому, що я його трохи обдурила з самого початку! Не сказала, що квартира, в якій я живу, моя власна.
Ігор думає, що Марія квартиру винаймає — у далекого родича, який зараз живе за кордоном. Родич такий дійсно є, але до квартири він не має жодного стосунку.
— Усі кажуть, що дівчині з квартирою знайти собі чоловіка простіше. А я вважаю, навпаки, складніше! – пояснює Марія. — До мене раніше чіплялися багато хто. Але те, що це через житло, зрозуміло було відразу. Тому мені мама порадила — не кажи нікому, що твоя квартира, мовляв! Скажи, знімаєш. Я спочатку не хотіла брехати, а потім подумала — а мама ж права! Якщо чоловікові потрібна саме я, нехай будує стосунки без розрахунку на мою власність! Ну правильно ж?
Марію тепер турбує, як сказати тепер Ігорю, людині порядній, про цей маленький обман.
Ігор багато міркує про майбутнє, щиро мріє про велику родину, як мінімум про двох дітей, планує, як вони житимуть, накопичує гроші на перший внесок по іпотеці — адже їм потрібне житло.
Скільки вже накопичив. Марія слухає, киває, десь підтакує. А потім раптом з’ясується, що Ігор будував свої плани, не знаючи справжнього стану справ, а Марія навмисне вводила його в оману.
Чи сподобається йому така ситуація?
— Ігор не мріє прийти на все готове. Для нього моя власність скоріше була б перешкодою. Постійно наголошує, що для своєї сім’ї всього доб’ється сам! — міркує Марія.
— Ну ось і не кажи нічого! — радить Марії мама. — Квартиру, якщо щось, потім здамо, я тобі допоможу, гроші не зайві ніколи. Хоче твій Ігор всього в житті добиватися сам — хай добивається! Ніхто не забороняє. А в тебе просто завжди буде запасний аеродром, про який ніхто не знає. Ось тільки не треба цих круглих очей! У житті, дочко, буває всяке. І треба, звісно, сподіватися на краще. Але готуватися завжди — на гірше.
Як вважаєте, права мама? Про квартиру Марії краще мовчати? Чи все-таки краще сказати, чи не починати сім’ю з брехні? А може, треба було говорити одразу, а тепер уже й пізно?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
