Ми з мамою пішли в магазин. Я ще дивувалася тоді, чому у неї такий скляний погляд. Згодом вона посадила мене на стілець, який стояв біля великого стелажа з молоком, а сама кудись відійшла, навіть не глянувши на прощання. Я просиділа так пів години, як підійшов чоловік, і став розпитувати, де мої рідні. Він поклав в мою руку велику булочку з маком, від якої я не могла відірватися.
Зараз у мене вже все налагодилося – я щаслива мама та кохана дружина. Але був час, коли я почувала себе порожнім місцем. Я хотіла б забути своє дитинство, стерти з пам’яті всі моменти, але не виходить.
Тато кинув мене одразу після появи на світ. Мама ж залишила мене в магазині у 5-річному віці. Я просила їжу, а вона сердилась на мене. Вона дивилася на мене скляними очима, що й слів неможливо підібрати, а потім сказала: Ти все зіпсувала. Для чого тільки ти в тому світі!”.
Вона посадила мене на стілець, біля стелажу з молоком та сметаною і сказала чекати. Мама не повернулася ні за годину, ні за дві. Незнайомий чоловік пригостив мене булкою та підтримав мене. Він же й удочерив мене через два роки.
Я їла та плакала. Це був останній раз, коли я їла булку з маком, з того часу вона асоціюється у мене зі зрадою.
Життя у новій родині нагадувало казку. Навіть у домі дитини мені жилося краще, ніж із рідною мамою. Я вірила в те, що мене скоро заберуть у сім’ю, що й сталося.
До речі, мама навідувалася до мене в дитячий будинок. Вона не вибачалася, продовжувала мене говорити дивні речі. Мама сказала, що я зіпсувала її кар’єру, кохання, перекреслила всі її плани. Вона не хотіла моєї появи на світ, тому так вчинила.
Вона чекала від мене “дякую”, але тоді я не могла нічого зрозуміти. Я благала її забрати мене додому. А тепер, коли я стала дорослою та успішною, хочу подякувати за те, що навчила мене цінувати нормальну сім’ю. З нею я не виросла б такою людиною, якою я є тепер.
Вона дала мені можливість жити з прекрасними людьми, які любили мене та захищали.
Прийомні батьки любили мене попри все і ніколи не здавалися.
Сьогодні хочу вкотре сказати цим людям – Дякую! Ви мої справжні і єдині батьки.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
