Ми з мамою жили досить скромно. Гошей ні на що не вистачало. Я вже була розлучена, і одна виховувала донечку. Родичі нас ніби соромилися, і дуже мляво спілкувалися. Одного разу всі ми зустрілися на день народження бабусі. Біля мене за столом сиділа Яна. – І чим ти тільки думала, як заміж виходила? Невже вартувала ця любов того? А тепер ще й дитину сама ростиш. Він женився вже давно, і досить вдало. Не те, що ти.
***
Світлані було 22 роки, до того моменту, за плечима у неї вже було розлучення. Від попереднього шлюбу залишилася маленька донька.
Щоб влаштувати дитину в дитячий сад, Світлані довелося піти туди на роботу. Платили дуже мало. Паралельно дівчина заочно доучуватися в інституті.
Помічників у Світлани не було. Батько з матір’ю розлучилися, коли Світлана була ще маленькою. Ніякого спілкування з татом не було.
Мама Світлани сама ледве перебивалася, допомогти доньці нічим не могла. Доводилося економити буквально на всьому.
Родичі дивилися на дівчину зверхньо. Двоюрідна сестра і брат навіть не віталися, якщо зустрічали її на вулиці. Якось всі разом зібралися на святі у бабусі. Сестра Яна з насмішкою сказала:
– Чи вартувала твоя любов цього? Він уже на інший одружився, вона при надії, бачила їх недавно. А ти Віку одна тягнеш. Треба було кар’єру будувати, а не за мужиком бігти. Подивися, на кого ти стала схожа!
Аліменти колишній чоловік платив копійчані. Надав до суду довідку, що зарплату отримує мінімальну. Слова сестри дівчину дуже зачепили.
Вона, дійсно, любила свого колишнього чоловіка. Звичайно, виходячи за нього заміж, Світлана не думала, що все обернеться ось так.
Зустрічатися з майбутнім чоловіком вони почали ще в школі. Він був популярним хлопцем: красень, спортсмен – мрія дівчат. Світлана тиха, скромна відмінниця.
Заміж виходила будучи при надії, чоловік обіцяв носити на руках. Але замість цього завів роман з колегою. Коли доньці виповнилося два роки, пішов з дому.
З тої самої розмови на святі, минуло три роки. Світлана знайшла собі гідну роботу, влаштуватися допомогла подруга.
Її мама вийшла на пенсію, стала забирати внучку з дитячого садка, залишатися з нею на лікарняних. На особистому фронті теж все налагодилося. На Світлану звернув увагу колега.
Пара розписалася, недавно, придбали житло. З’явилися можливості виїжджати за кордон, робити дорогі покупки. Тут то і активувалися родичі.
Спочатку всі дружно напрошувалися на весілля. А потім, один за одним, стали запрошувати і на свої сімейні торжества.
Всі, всі все забули, крім Світлани. Яка чемно відмовляється від запрошень, але, в душі, ображається на рідню.
Налагоджувати спілкування з ними категорично не бажає.
А ви б пробачили таку образу?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!