Ми з Марічкою були в селі і зранку пішли до церкви на службу. Якби ж я знала, що Орися, моя двоюрідна сестра, на всю горлянку буде про це тараторити, я б в житті цю сукню на дочку не одягла. Мені так незручно в таких ситуаціях. Вони ж мене принижують. Так, як бідна, але ж не настільки. Я б на їх місці, просто промовчала.
Доброго дня, дорогі читачі цієї групи. Я б хотіла виливати вам тут свою душу.
Я з і заміжня. З чоловіком і трирічною донечкою живемо в квартирі, яка дісталася мені від хресної мами (вона сім’ї немала, і подарувала мені однокімнатну квартиру своїх батьків).
Чоловік мій зі звичайної сім’ї. Свекри живуть в селі, мають невеличку господарку. Завдяки їх допомозі ми й карабкаємось, оскільки картопля, м’ясо і тому подібне, коштує в наш час чимало.
Словом, я хочу дати вам зрозуміти, що живемо ми не багато і рахуємо кожну копійку.
Я поки ніде не працюю, а чоловік будівельник. У Василя руки ростуть з правильного місця, але часто йому заважає чарка. Любить він цю справу.
І ось через брак фінансів, родичі ж це бачать, всі мої старші сестри, в яких є діти трішки старші, почали віддавати мені речі дітей, з яких вони виросли.
Я була дуже рада. Ми з чоловіком економили і на одягу. Я майже нічого Марічці не купляла.
Але проблема вилізла, звідки я не чекала.
Річ в тім, що коли ми, наприклад, приїжджаємо в село, і зустрічаємось там з родичами, необхідно хтось наголосить на тому, що в нас їх одяг.
– Ой, яка ж Марічка в цій сукні красива. Як діти скоро ростуть. Тільки-тільки моя Софійка в ній красувалася.
– О, це ж ми вам ці штанці дали?
– Як ми раді, що вам цей капелюшок підійшов!
І мене від цього починає всю трясти.
Так, ви нам дали, але для чого тепер це на весь світ кричати?
Кожного разу, коли я щось подібне чую, то розумію, що вони знову і знову сміються з мене, що я бідна.
Скажіть мені, як пояснити родичам, що мені неприємні їх слова?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
