Ми з Марічкою були в селі і зранку пішли до церкви на службу. Якби ж я знала, що Орися, моя двоюрідна сестра, на всю горлянку буде про це тараторити, я б в житті цю сукню на дочку не одягла. Мені так незручно в таких ситуаціях. Вони ж мене принижують. Так, як бідна, але ж не настільки. Я б на їх місці, просто промовчала.
Доброго дня, дорогі читачі цієї групи. Я б хотіла виливати вам тут свою душу.
Я з і заміжня. З чоловіком і трирічною донечкою живемо в квартирі, яка дісталася мені від хресної мами (вона сім’ї немала, і подарувала мені однокімнатну квартиру своїх батьків).
Чоловік мій зі звичайної сім’ї. Свекри живуть в селі, мають невеличку господарку. Завдяки їх допомозі ми й карабкаємось, оскільки картопля, м’ясо і тому подібне, коштує в наш час чимало.
Словом, я хочу дати вам зрозуміти, що живемо ми не багато і рахуємо кожну копійку.
Я поки ніде не працюю, а чоловік будівельник. У Василя руки ростуть з правильного місця, але часто йому заважає чарка. Любить він цю справу.
І ось через брак фінансів, родичі ж це бачать, всі мої старші сестри, в яких є діти трішки старші, почали віддавати мені речі дітей, з яких вони виросли.
Я була дуже рада. Ми з чоловіком економили і на одягу. Я майже нічого Марічці не купляла.
Але проблема вилізла, звідки я не чекала.
Річ в тім, що коли ми, наприклад, приїжджаємо в село, і зустрічаємось там з родичами, необхідно хтось наголосить на тому, що в нас їх одяг.
– Ой, яка ж Марічка в цій сукні красива. Як діти скоро ростуть. Тільки-тільки моя Софійка в ній красувалася.
– О, це ж ми вам ці штанці дали?
– Як ми раді, що вам цей капелюшок підійшов!
І мене від цього починає всю трясти.
Так, ви нам дали, але для чого тепер це на весь світ кричати?
Кожного разу, коли я щось подібне чую, то розумію, що вони знову і знову сміються з мене, що я бідна.
Скажіть мені, як пояснити родичам, що мені неприємні їх слова?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті