Я коли цю карикатуру побачила, то ледь стрималася від сміху. Ну, але що буду казати. Подарок є подарок. Я ж не думала, що племінниця оздобить картину дорогою рамкою і повісить в себе в кімнаті.
– Заховай цю пародію десь в шафу і не ганьбися, – сказала я Лілі. Сестра з племінницею як на мене скочили. Словом, до сьогоднішнього дня зі мною не спілкуються. Але ж я правду сказала. Дивні все-таки люди.
Я вже на пенсії. З чоловіком виростили двох дітей. Дочка з дітьми на даний час в Польщі, а зять залишився в Україні. Син живе з сім’єю в Києві.
Якщо чесно, то мені трохи скучно з чоловіком жити без дітей і онуків, але що поробиш, такий в нас зараз час.
Але благо моя рідна сестра і її діти живуть поруч, в сусідньому будинку.
Я там частий гість, як і вони в нас.
Десь місяць тому сталася ця ситуація. Я навіть уявити не могла, що вона наробить такого шуму.
Річ у тім, що в племінниці був ювілей – тридцять років. Її подружка подарувала, я не знаю, як воно точно називається. Словом, Ліля мала сама намалювати картину. Там якийсь вчитель, як вона розказувала був. Він все пояснював. Там окрім неї було ще багато дівчат і хлопців.
І ось після того дійства я прийшла до них на каву, та й згадала, що вона мала йти на це малювання.
– Ліля, ти чого мовчиш? Давай, показуй свій шедевр.
Людоньки, тяп-ляп, аби як. Це була не картина, а казна що.
Ну на букет з квітами це явно не виглядало.
Ну, я нічого не сказала. Добре, хоч не розреготалася вголос. Це ж пародія якась. Я розумію, кісточками і фарбами не легко малювати, але якщо немає таланту, то краще не ганьбися.
Мені здається, я б краще то намалювала.
Але нехай там. Це її справа.
Але ви не повірите, що я побачила, коли прийшла до них наступного разу. Ліля оздобила свою карикатуру дорогою рамкою, і повісила на стіну в своїй кімнаті.
І тут я не стрималася, і сказала, що ця картина весь євроремонт зіпсувала, і щоб Ліля її краще в шафу заховала.
Сестра разом з Лілею на мене сильно образилися. Але за що? За правду?
Ну дивні люди, хіба ні?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Три роки тому від мене пішов до іншої чоловік. Я з двома дітьми відмовилася від аліментів але залишилася в квартирі свекрухи. В цьому ж будинку живе нездоровий старший брат колишнього чоловіка. Вчора прийшла Антоніна Василівна. Або я зголошуся на її умову, або збираю з дітьми речі
- Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться
- І тоді мама покликала нас з братом на серйозну розмову. Вона змогла сплатити собі дорогу, а решту поділила між нами з братом. І поїхала на роки доглядати старих синьйорів. Наступного дня після того, як я дізналася, що чекаю дитину, мама оголосила нам з братом про те, що вирішила повертатися. Квитки вже куплені, тож чекайте, діти дорогі. І це була хороша ідея, що я не взяла з собою чоловіка, так він не побачив моїх сліз
- Я ще не заміжня, без діток. Кілька років тому виїхала з нашого селища на Херсонщині в Київ. А минулого року довелося забрати до себе в орендовану квартиру маму й тата, самі розумієте, чому. Вже сім місяців я віддаю батькам половину зарплати, а сама живу фактично у злиднях, більше немає сил
- Декілька місяців тому Олена почала жалітися, що Андрійко відстає в англійській. Всі її натяки йшли до того, щоб я помагала їй в оплаті репетитора. Я погодилася, це ж мій рідний онук. Але нещодавно я задумалася про наступне. Раз, а то і два рази в місяць, в моєї Оленки міняється колір манікюру. Я коли в своєї сусідки дізналася ціну цієї процедури, мало зі сходової клітки не звалилася. Виходить, дочка мене обманює!