Ми з Микитою розписалися недавно й прийшли жити до моєї мами, у якої важкий характер. У мене, треба сказати, завжди були не дуже хороші стосунки з матір’ю, а зараз з її поведінкою – так особливо. Сьогодні вже вирішили переїхати, винайняти квартиру, ось які на те причини. Хоча в цій квартирі третя частина – моя.
Моя мама мене ростила сама з бабусею, тато лише допомагав. Вона лікарка, і все життя робила кар’єру в цій галузі, зараз вона вже доктор наук. Живемо ми в Києві.
Займатися домом і господарством вона ніколи не любила, готувати тим паче. Я їла або печиво з водою, або те, що приготувала бабуся, коли приходила до нас. Але вже не не знаю як так вийшло, але я виросла зовсім іншою людиною. Я обожнюю готувати, облаштовувати будинок, можу всі вихідні провести на кухні, читаю на цю тему книги, хочу на кулінарні курси піти.
До того ж, у мене ще є коханий чоловік, а тут хочеш – не хочеш, треба щоб у вдома хоч обід був смачний і повноцінний. Мама ж готова харчуватися яєчнею та сосисками.
Іноді мама може, звичайно, приготувати і на всіх суп, але тільки так як любить вона, а нас з Микитою аж нудить від шкварок у супі, від курячих крилець чи лапок, що в ньому можуть опинитися.
І було б усе, як є, але мама постійно незадоволена тим, що я багато часу проводжу на кухні, що на її думку мало гуляю, що не можна зациклюватися на будинку й домашніх справах, і так далі. Навіть гроші нам з Микитою іноді дає, щоб ми в кафе пішли їсти і я не варила-не смажила в її трикімнатній квартирі!
Але я вважаю що так жити не можна! Розумію, що це може безглуздо звучати, але в мене вже комплекси з’являтися через це, адже я не така вже й домашня! Вечір п’ятниці і суботи ми присвятили собі і своїм справам, магазини, зустрічі з друзями, зате всю неділю я готувала, щоб на тижні був вільний час, щоб заготувати страви про запас.
Мама намагається нав’язати мені йогу свою, а я весь вечір можу збирати пазли, а це вона вважає дитячим заняттям. Сказала, що просто не хоче, щоб я обабилася, а в мене від цих слів сльози на очі навертаються. Як гадаєте, переїхати на оренду з чоловіком, чи все таки жити з мамою у своїй кімнаті, адже я маю на це повне право.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди