Моя історія може торкнутися багатьох… Ніколи не міг подумати, що так доля моя складеться. Мені вже скоро 46 років. Я не розумію жінок, чого їм завжди не вистачає?
Батько часто мені казав: “Володю, шукай жінку добру, дбайливу, щоб тебе любила, а ти її”. Послухав батькову пораду – знайшов. Оксана була моєю сусідкою, з нею ми росли з малечку.
Вона була молодшою на рік. Цікаві шкільні роки, незабутні подорожі, наша дружба поступово переросла у кохання! Нам було добре разом! Ми знали багато одне про одного, багато пережили різних моментів, тому зрозуміли, що створені одне для одного!
Я не романтик, але пропозицію “руки і серця” зробив! Наш шлюб…, яким він був? У нас було по-різному, але, знаючи одне про одного багато, шукали компромісів. Мирилися. У нас народилась донечка, ми огорнули її турботою! Я працював на будові, Оксана в декреті!
Чесно кажучи, грошей не вистачало. Запити в Оксани росли, і дитині багато потрібно було. Оксана почала нарікати: “Володю, доки ми так будемо жити, кінці з кінцями зводити?”
А я ж думав, що все її влаштовувало. Домашня повсякденна рутина змінила наші відносини. Потім, як донечка Андріана підросла, ми, залишивши її на виховання бабусі, самі поїхали в Іспанію. Побачили інше життя, спочатку було важко знайти роботу, але, на щастя, добрі люди допомогли.
І вже за тиждень я з Оксаною працював на фабриці. Почав заробляти більше, старався! Та Оксані все було мало тих грошей! Рік ми так були на заробітках, жінка не хотіла зі мною працювати, почала шукати іншу роботу! Знайшла! Не роботу, а іншого чоловіка – трішки старшого за неї іспанця. Довго не міг оговтатися після всього.
Який я був розлючений на Оксану – одному Богу відомо!
Кинув я ті заробітки, повернувся додому, до дитини! Єдиною розрадою була для мене – Андріанка!
Недовго я тішився донечкою! Приїхала Оксана слідом за мною, вона заявила: “Володю, ми дорослі люди, зрозумій: наші стосунки вигоріли, я знайшла іншого і буду з ним щасливою! Відпусти мене! І якщо ти хочеш, щоб наша донька була щасливою, напиши відмову від неї, бо Родріґо хоче, щоб ми переїхали до нього! Він мені запропонував стати його дружиною!”
Я навіть чути про це не хотів! Що вона вигадала. Але…
Коли ми розлучались, то нам повідомили, що краще донечці залишитись з мамою. Оксана наполягала на відмові, заради щастя дитини.
Не судіть мене строго, але я все ж таки зробив те, що вимагала Оксана!
Минули роки, а мене мучить те, що накоїв. Чи можна щось зробити, щоб заслужити прощення від доньки?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
