Сьогодні я зателефонувала сину, попросила приїхати допомогти з ремонтом у ванній, на що почула, що він їде з друзями на риболовлю і йому не потрібні мої ремонти. – Як не потрібні? Але ж ми з татом все життя для тебе стараємось. Щоб ти мав всі умови дома, адже час біжить швидко, захочеш створити сім’ю, щоб вам було комфортно жити. – Та мій Матвій не дослухавши, кинув слухавку
Не такої подяки я чекала від свого сина, геть не такої…
В двох з чоловіком ми виховували сина. Вже з самого малечку наш Матвій знав про нашу любов до нього і наскільки він дорогий для нас.
Коли ми побрались з чоловіком в нас майже не було нічого. Жили ми спочатку у його батьків, та там ще жила його сестра, квартира невеличка, тай трохи за тісно нам було усім.
Якось свекруха сказала, що має стареньку хату у селі, так ми з Петром і вчепились за цю ідею, що переїдемо жити на село і біля цієї хатки збудуємо свій будиночок мрії.
Збудувати будинок, це праця кількох років, а в нашому випадку це все дитинство і юність нашого сина. Поки наш Матвій підростав, з ним ми і потроху вили своє гніздечко.
Чоловік дуже любив свого сина, майже кожного року відправляв нас з Матвієм на моря, а сам в цей час працював, дуже любив проводити із сином час на риболовлі, хотів відгородити сина від всіх турбот, тому не привчав його до роботи, говорив вистарчить, що я важко працюю, нехай сину живеться легко.
Між ними справді був тісний зв’язок. Бувало, я навіть і ревнувала трохи, що син більше тягнеться до батька, але виправдовувала це тим, що вони мужчини і в них більше спільних інтересів.
Так і не встиг мій Петро, поробити все в будинку, важка недуга забрала його від нас. Залишились ми з Матвієм самі господарювати.
Потрібно було завершити ванну кімнату, яку не встиг Петро, покласти плитку, і купити все необхідне. Попросила я якось нашого сусіда, товариша Петра, а той залюбки погодився, говорить Матвій мені буде допомагати і ми разом все доробимо.
У мого Матвія є вже дівчина з якою вони зустрічають вже десь біля року, тому він часто буває, що залишається в неї ночувати. А ще син перевівся на заочно, щоб трохи підзаробити собі на свої забаганки, адже моєї зарплати вистарчає тільки на комунальні і їжу.
Сьогодні я зателефонувала сину, попросила приїхати допомогти з ремонтом у ванній, на що почула, що він їде з друзями на риболовлю і йому не потрібні мої ремонти.
– Як не потрібні? Але ж ми з татом все життя для тебе стараємось. Щоб ти мав всі умови дома, адже час біжить швидко, захочеш створити сім’ю, щоб вам було комфортно жити.
Та мій Матвій не дослухавши мене кинув слухавку.
Мені так було незручно перед сусідом, розумію що виховали ми з Петром егоїста. Самій мені буде важко, а як достукатись до сина, я і не знаю, порадьте мені, будь ласка, як переконати сина мені допомогти?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua