Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали.
Мені так хотілося маленьку Феофанію, ще вперше. Але чомусь майже всі бракують це імення, і першу дочку ми назвали Соломійкою. Зараз старшій три рочки.
Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже.
Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках. А сама свекруху терпіти не може! Значить народи, рости, годуй, одягай, а називати комусь іншому!
Я ще розумію чоловік має право теж дитину називати, але не батьки. Мої ж чомусь мені свої ідеї не нав’язують. Я нічого не маю проти Маш, Марусь, Марічок та Мар’ян, але я не відчуваю потягу до цього імені.
Я наполягаю на своєму, і чоловік майже погоджується на Феофанію, хоча такий, що й сам не проти Маші. Звісно, це ж не сина називати, а другу дочку!
Хотілося б дізнатися вашу думку, жінки й матусі. Як поводитися зі свекрами, щоб припинити це “Машонав’язування”? Ну хіба вони мають право вказувати, як мені власну дитину називати?
Мама чоловіка дуже вперта людина і любить до себе шану та повагу, а я не дуже делікатна та стримана. Якщо назву дівчинку Феофанія – взагалі у немилість в свекрів потраплю. І як бути?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.