Ми з сестрою зростали у двоповерховій квартирі в центрі Хмельницького. Все у нас було. Тато багато заробляв, ми одягалися, харчувалися краще за всіх наших знайомих однолітків. А як було мамі – не знали. І чому вона стільки косметики наносить. І чому тато у відрядження їздить так часто.
Ми мали своє щасливе дитинство, забезпечене й безхмарне, з ляльками, репетиторами, смаколиками, розвагами, кишеньковими грошима, подорожами. відпочинками.
Коли ми з сестрою, з якою у нас різниця в три роки, стали більш дорослими підлітками, стали помічати, що мама рідко всміхається, лише коли тата немає вдома. тоді вона не викликає помічницю, а сама нам готує, розмовляє з нами, ми сміємося і щось обговорюємо.
За присутності тата – все інакше. Мама похмура й сумна, знову зі слоєм тонального крему. Якщо ми й проводимо час всі разом – то обстановка дуже натягнута, розмови безбарвні, не щирі, а так, для галочки.
Коли вже ми з сестрою навчалися в університеті, але жили ще дома, батьки вже тоді мешкали на різних поверхах. А коли моїй молодшій сестрі виповнилося 18, мама подала на розлучення. Нічого в тата не відсудила й не взяла, просто пішла. Тато купив всім нам по квартирі, мамі теж, в ній жили мама з Катею, поки й катя не вийшла заміж.
Мама кілька років після розлучення оговтувалася, ми це бачили, намагалися підтримувати. Вона нам нічого не розповідала, але ми й самі вже майже все розуміли. Батько наш дуже складна, владна й жорстока людина. ми з ним майже не спілкуємося наразі.
Згодом мама продала двушку, купила однокімнатну, а решту грошей поділила між нами. Я свої вклала в маленький бізнес, у мене своя кав’ярню, а сестра витратила їх на свій розсуд, я не питала, куди.
Мама влаштувалася в приватну клініку адміністратором, почала займатися йогою, причому завзятой серйозно. Помолоділа, наче зовсім інша людина тепер. Купує колекційні монети і з того теж має прибуток. Ходить в театр, їздить іноді на відпочинок.
На 60-річний ювілей мамі, який був влітку, ми з сестрою подарували мамі 100 000 гривень. Вона пішла у відповідний салон і тепер по ній усій – квіти, ті, які вона любить: волошки, ромашки, конвалії, маки, жасмин. На нозі, плечах, зап’ястях, шиї. Дуже гарно!
На решту грошей мама поїхала найога-ретрит в Карпати. Вони жили там без телефонів, мовчали – мама нам потім про цей цікавий досвід розповіла.
Ми пишаємося нашою мамою. Вона дуже гарна, сильна, просто неймовірна жінка. Заради нас вона багато років прожила з людиною, як не цінувала її ображала. Але мама змогла відновитися, розправити плечі, підняти голову й стати щасливою!
Всім добра, переможного миру й щастя!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
