Ми з сестрою зростали у двоповерховій квартирі в центрі Хмельницького. Все у нас було. Тато багато заробляв, ми одягалися, харчувалися краще за всіх наших знайомих однолітків. А як було мамі – не знали. І чому вона стільки косметики наносить. І чому тато у відрядження їздить так часто.
Ми мали своє щасливе дитинство, забезпечене й безхмарне, з ляльками, репетиторами, смаколиками, розвагами, кишеньковими грошима, подорожами. відпочинками.
Коли ми з сестрою, з якою у нас різниця в три роки, стали більш дорослими підлітками, стали помічати, що мама рідко всміхається, лише коли тата немає вдома. тоді вона не викликає помічницю, а сама нам готує, розмовляє з нами, ми сміємося і щось обговорюємо.
За присутності тата – все інакше. Мама похмура й сумна, знову зі слоєм тонального крему. Якщо ми й проводимо час всі разом – то обстановка дуже натягнута, розмови безбарвні, не щирі, а так, для галочки.
Коли вже ми з сестрою навчалися в університеті, але жили ще дома, батьки вже тоді мешкали на різних поверхах. А коли моїй молодшій сестрі виповнилося 18, мама подала на розлучення. Нічого в тата не відсудила й не взяла, просто пішла. Тато купив всім нам по квартирі, мамі теж, в ній жили мама з Катею, поки й катя не вийшла заміж.
Мама кілька років після розлучення оговтувалася, ми це бачили, намагалися підтримувати. Вона нам нічого не розповідала, але ми й самі вже майже все розуміли. Батько наш дуже складна, владна й жорстока людина. ми з ним майже не спілкуємося наразі.
Згодом мама продала двушку, купила однокімнатну, а решту грошей поділила між нами. Я свої вклала в маленький бізнес, у мене своя кав’ярню, а сестра витратила їх на свій розсуд, я не питала, куди.
Мама влаштувалася в приватну клініку адміністратором, почала займатися йогою, причому завзятой серйозно. Помолоділа, наче зовсім інша людина тепер. Купує колекційні монети і з того теж має прибуток. Ходить в театр, їздить іноді на відпочинок.
На 60-річний ювілей мамі, який був влітку, ми з сестрою подарували мамі 100 000 гривень. Вона пішла у відповідний салон і тепер по ній усій – квіти, ті, які вона любить: волошки, ромашки, конвалії, маки, жасмин. На нозі, плечах, зап’ястях, шиї. Дуже гарно!
На решту грошей мама поїхала найога-ретрит в Карпати. Вони жили там без телефонів, мовчали – мама нам потім про цей цікавий досвід розповіла.
Ми пишаємося нашою мамою. Вона дуже гарна, сильна, просто неймовірна жінка. Заради нас вона багато років прожила з людиною, як не цінувала її ображала. Але мама змогла відновитися, розправити плечі, підняти голову й стати щасливою!
Всім добра, переможного миру й щастя!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?