Ми з чоловіком не бідуємо, але і прискладати якісь гроші, як то кажуть, на “чорний день” нам не виходить. Тому коли я дізналася, що Орест дав, не позичив, а дав, своїй сестрі гроші на – одяг, то ледь не луснула від злості.
Ми з Орестом разом вже чотирнадцять років.
Старша у нас дочка. Іринці тринадцять років, а молодшому Андрійку одинадцять.
Я працюю лаборантом в лікарні. Орест на фірмі, яка займається пластиковими вікнами. Благо, маємо свою квартиру, по-інакшому б, не знаю, як би витягували.
Дочка вже доросла. Хоче Іринка і косметику вже якусь купити і одяг сучасний. Син також вже хоче щось цікаве з одягу. Вже, як колись, сама не куплю щось “по акції”.
Важко, але якось витягуємо.
Недавно в мене була відпустка. Я запропонувала Оресту поїхати хоч на вихідні кудись в Карпати, щоб розвіятися.
– Нема чого гроші тринькати. Їдь до мами в село і відпочивай, скільки хочеш, – наголосив чоловік.
Я все ж переконала його, що мені треба розвіяти голову. Орест не поїхав. Я взяла сина і ми з ним чкурнули у дводенний тур Закарпаттям.
Повернулися додому дуже щасливі, правда, чоловік бурчав, що більше потратили, ніж він очікував. Але я їхала за свої гроші, тому не зважала на його “шпильки”.
А на вихідних ми всією сім’єю таки поїхали до батьків Ореста в село.
По дорозі чоловік купив шашлику, овочів, фруктів. Також купили ляльку барбі, бо там також мала бути і сестра Ореста. Леся сама виховує дочку трьох років. Батько дитини втік, побоявся відповідальності в свої 33 рочки.
Леся ж звикла, що їй допомагали фінансово батьки. Свекор поки був живий, віддавав їй всю свою пенсію, а вона в нього не маленька, бо працював на шкідливій роботі.
Але рік тому його не стало.
Ось Леся і вирішила з татової пенсії переключитися на Орестову зарплату.
Ввечері я йшла в літню кухню, щоб попити води, і випадково підслухала їх розмову.
– Ти минулого місяця мені тільки дві тисячі дав. То дуже мало. Ти ж розумієш, в мене дитина. Цього разу перекинь на карту хоч з п’ять, бо я схудла і треба гардероб хоч трохи змінити. одягти нема що, все на мені висить.
Мені очі на лоба полізли. Виявляється, мій чоловік кожного місяця сестрі дає якісь гроші і в той же час мене в “триньканні” звинувачує.
Наступного дня я серйозно поговорила з Орестом. Чоловік пообіцяв, що більше не допомагатиме сестрі.
Вже тиждень Леся мені не телефонує. Відчуває моє серце, що обіду вона на мене затаїла. Та мені байдуже.
А що ви б сказали, чи нормально це допомагати майже тридцятилітній жінці, бо вона сама дитину ростить?
Чоловік своїх дітей обділяє, лиш би допомогти сестрі і племінниці…
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua