Ми з Тарасом одружені всього два роки, є дитинка. До шлюбу перейшла жити до нього, а він тоді жив з мамою. Спочатку мене все влаштовувало: мама в коханого вогонь, ми подружилися.
До того ж, не потрібно платити за квартплату велику суму, як на орендованій квартирі. І ось досі живемо з його мамою у власному будинку, який давно вимагає капітального ремонту. Кругом цвіль, стара підлога, меблі та багато мотлоху.
Є в мого Олександра своя трикімнатна квартира, але його мама її здає одній сім’ї вже як 10 років. А платять мешканці за трикімнатну квартиру 1200 гривень і все! А за квартплату треба платити нам. Субсидія там не оформлена. Майже 2000 мінімум за квартплату йде. Ніякого прибутку.
Я Саші багато разів пропонувала піти туди жити, але він сказав, що та квартира йому не подобається. Питання закрите. Зараз проблема в тому, що його мама зрозуміла, що я купую повністю всі продукти, даю їй частину грошей на погашення квартплати, дають мій батько частину грошей для оплати за квартплату.
І моя свекруха вирішила що нічого не потрібно робити, що у фінансовому плані, що вдома. Є варіант піти на квартиру жити до моєї тітки. У неї однушка в центрі міста з оплатою лише за квартплату 500 грн на місяць.
Але мій коханий не хоче уникати мами, мотивуючи, що їй буде самотньо і важко. Але з настанням холодів ми все одно щороку перебираємося – я, чоловік і дитина – до моїх батьків в двокімнатну квартиру, бо за опалення платити дорого: газовий котел у свекрухи і опалити свій будинок будинок дорого.
Ось і прошу поради, як правильно діяти. Чи варто мені переконувати чоловіка, щоб переходити жити окремо від батьків – його, моїх – чи все ж таки залишити все як є, поки самі не заробляємо достатньо?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.