Ми з Юрою вирішили розлучитися. Із чоловіком ми прожили десять років. Одружилися, коли нам було по тридцять. Здавалося б, дорослі люди одружуються і ніщо не може нас розлучити. Життя було розміреним, але дітей довгий час не народжували.

Коли три роки тому народився син Даня, я віддала йому всю ласку та материнське тепло. Напевно, саме тому я не помітила, як мій чоловік почав мені зраджувати. Він познайомився на роботі із двадцятисемирічною дівчиною. Виявилось, що роман у них триває вже кілька років.

Ну й недавно Юрій наважився піти із сім’ї і все мені розповів. Спочатку я налаштувалася боротися за свою сім’ю, шукала способи повернути коханого чоловіка. А в душі щиро сподівалася, що він одумається і повернеться до мене та до дитини.

Хіба заради дитини не варто намагатись зберегти родину? Але Юра зрадив мене, зрадив наше кохання, а сім’ю проміняв на своє нове захоплення.

Потім я зрозуміла, що він не збирається змінювати своє рішення. І тоді я усвідомила, що за всього бажання я не зможу йому пробачити зраду. Нехай краще мій син росте без батька, ніж буде свідком щоденних конфліктів та суперечок батьків.

Крім того, я в змозі забезпечити себе та дитину, виглядаю досить добре і зможу з усім упоратися. Тепер я не сумуватиму за невірним чоловіком, адже мені є для кого жити і про кого піклуватися.

Спочатку Юра переїхав із речами до тієї жінки. Потім ми вирішили офіційно розлучитися. Ось тоді я й побачила його справжнє обличчя. Поки ми жили разом, я навіть не помічала його негативних якостей, бо дуже любила його.

Колишній чоловік забрав у мене всі подарунки та прикраси, які дарував за роки спільного життя. Браслет і золотий ланцюжок. Новий набір каструль, який подарував мені на новий рік і я ще навіть ними не користувалася.

Квартира, де ми жили, була куплена моїми батьками ще до весілля. Тут він зрозумів, що ділити нема чого, а ось меблі та побутову техніку він розділив на власний розсуд.

Я не стала йому уподібнюватись і щось забирати. Для мене це вже не мало жодного значення. Все, що я хотіла, щоб ця людина назавжди зникла з мого життя.

Я вирішила не спілкуватися із колишнім чоловіком після розлучення. Якщо захоче спілкуватися із сином, я не буду проти. Впевнена, що можу це витримати заради сина. Я більше спілкуватимуся з колегами та друзями, частіше відвідуватиму батьків, а вихідні повністю присвячу своїй дитині.

З усіх сил я намагалася не показувати своїх почуттів синові та оточуючим, але ця ситуація сильно зачепила живе. Як я могла жити з цим чоловіком усі ці роки?! Він був зовсім іншою людиною, коли ми познайомилися.

Чим та жінка краща за мене? Чому він не подумав про сина? Дитині буде важко жити у неповній родині. Звичайно, мої батьки допоможуть виховати його гідним чоловіком, але діти мають рости у повноцінній родині.

Коли колишній вкотре приїхав за своїми речами, він сказав, що завжди хотів бути з жінкою молодшою за нього. Тоді навіщо десять років тому одружитися з ровесницею? Дивлюся на цю людину і зовсім не розумію, як я стільки з ним прожила.

У цій ситуації найбільше прикро за сина. Та я зроблю все, що від мене залежить, щоб виховати Данила порядною людиною і гідним чоловіком.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.