Ми завжди мріяли про Канаду, але потрапити сюди саме з такої причини не хотілося ніяк. Події в Україні змусили нас хапати чотирьох діток, кинути бізнес і житло в Харкові й опинитися за океаном.
Мешканці відгукуються про свою батьківщину добре як ніколи, особливо з урахуванням того, що держава продовжує приймати біженців із різнизх країн “з розкритими обіймами”.
Канадці хочуть, щоб ті, хто так багато пережив, змогли побудувати своє життя заново, як вони на те заслуговують.
Середньостатистичного канадця відрізняє ревне бажання захищати свій общинний та об’єднуючий спосіб життя.
Мені дуже подобається. що Канада вважається однією з найбезпечніших країн світу. Звичайно, це не означає, що там немає проблем.
Це не утопічна держава. У них є певна злочинність. Але тут надійна система соціальних гарантій, і загальна прихильність до таких цінностей, як взаємна повага і радісне прийняття культурного різноманіття.
Майже всі канадці мешкають у містах, розташованих в межах 160 кілометрів від кордону зі США, що значно спрощує поїздки до Канади та назад для американських експатів.
Тут діє досить відкрита візова політика для громадян держав, які входять до Співдружності націй.
Традиційно точками тяжіння для всіх експатів є Ванкувер і Торонто, але багато хто воліє селитися ближче до родичів та друзів або в історичних місцях проживання експатів зі своєї батьківщини. так і ми обрали містечко, у якому розвинена українська діаспора.
І Ванкувер, і Торонто – відносно дорогі за світовими мірками міста, але загалом життя в Канаді дешевше, ніж у багатьох інших розвинутих країнах.
Тут навіть у великих містах можна знайти житло за цілком підйомну суму, якщо вибрати його трохи подалі від основних об’єктів інфраструктури.
Вчимо мову, думаємо, чим займатися далі. Діти в школі, я прибираю оселі, а чоловік поки що підстригає газони.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
