Мені 23 роки, я заміжня у мене є одна дитина. Ми з Андрієм на межі розлучення. Проблема така: ми живемо зі свекрухою, але я не можу з нею ужитися. Мало того, що від Анни Петрівни немає ніякої допомоги, за дитиною я сама дивлюся, по дому теж. Все, що робить свекруха, це: каструлі з місця на місце пересуває і речі в шафі з одної полиці на іншу перекладає, і це починає мене дратувати. До слова, я вдома сиджу в декретній відпустці, і свекруха теж не працює.
Я втомилася від цього всього. Кожен день бачиш її, стикаєшся з нею, і це мене дуже дратує. На вигляд може здатися, що це дріб’язкова проблема, але для мене це… Пропонувала Андрієві переїхати на квартиру, але він ніяк не погоджується. У мене будиночок свій є, але туди він теж не хоче переїжджати, каже, що це не його будинок, і що у нього є свій дім, і нехай він живе і з мамою, йому це не мішає… Про мене, звісно ж, в цій ситуації ніхто й не думає.
І, врешті-решт, я остаточно посварилася з Анною Петрівною і пішла. Андрій прийшов через місяць і кличе назад, але я не хочу повертатися, а він не хоче йти зі свого будинку.
Як мені правильно вчинити, не знаю. У мене дуже складний характер і у Андрія теж, він, як і я такий же упертий, але я його люблю, та й він мене теж любить, я це знаю і відчуваю. Що мені робити в ситуації, що склалася? Повертатися чи жити одній з дитиною в своєму будиночку?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – femina
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
