Михайлик ось уже цілий тиждень веде себе дивно. Постійно мовчить і літає десь у хмарах. Але в інтернаті не прийнято лізти комусь в душу.
Ліда була ображена, адже Михайло її кращий друг і нічого їй не розповідає. А дівчинка тільки спостерігає.
А вчора він і зовсім в дворі розмовляв зі старшими хлопцями, з якими ніколи не спілкувався. Хоч би не вляпався в щось погане. А може він хоче втекти?
Пізніше дівчинка побачила, як її друг тим же хлопцям віддає свій такий довгоочікуваний мобільний телефон. Навіщо? Погані думки не покидали дівчинку.
Михайло знав, що непомітно піти з інтернату можна саме в цей час. Батьківський день. День, коли до вихованців приїжджають родичі, але вкрай рідко, адже не просто так вони дітей тут залишили.
Так, саме сьогодні він це зробить. Він готувався. Ліда стала його в чомусь підозрювати, але він не хотів її вплутувати. Не хотів для неї неприємностей.
Після сніданку почнуть з’їжджатися батьки, бабусі і дідусі та можна непомітно втекти. До вечора ніхто і не помітить, що його немає.
Михайло пробрався тихенько до дірки в паркані і через місто побрів на автобусну зупинку. Там, чекаючи автобус, задумався, котра година? І засунув руку в кишеню. Але там уже не було його красивого телефону, а лише той самий згорток. На мить він був засмучений.
Але дуже швидко прийшов у себе і зрозумів що потрібно поспішати.
Але тут посеред вулиці він побачив свою подругу Ліду. Вона стала докоряти йому в тому, що він навіть не попрощався з нею, а вирішив втекти. Вона бачила його з тими хлопцями і бачила, що він продав телефон. Що їй залишалося думати?
Михайло зрозумів, що зробив дурість. Потрібно було все розповісти Ліді. Він зізнався їй, що телефон не продав, а виміняв на подарунок для мами. У неї сьогодні день народження – 40 років і він їде до неї, щоб подарувати їй ці сережки в коробці.
Ліда була здивована. Дівчинці сподобалися сережки і вона напросилася разом з ним в місто. Михайло не заперечував і вони сіли в автобус.
Уже в місті вони швидко знайшли потрібну квартиру і подзвонили в двері. Ніхто не відкрив, але і не потрібно було – двері були відчинені.
Зайшовши всередину Михайло побачив картину, яка дуже засмутила його. Його матір була в нетверезому стані, як і її “гості”. Коли вона побачила сина і його подарунок просто посміхнулася і все. А її дружки вже вирішували в який ломбард можна здати сережки.
Від побаченого у хлопчика все стислося всередині і йому стало дуже гірко. Мама його ледве одягла подаровані сережки і пообіцяла синові, що незабаром забере його. А він просто обійняв її, адже скучив.
Пізніше мама Михайлика запропонувала дітям сісти за стіл і поклала перед ними стаканчики, тоді Ліда взяла його за руку і потягла за собою.
Вони мовчки пішли на зупинку, купили бубликів по дорозі і сіли в автобус. Вже на півдорозі Михайлик став переконувати подругу, що його мама насправді хороша, просто так трапилося…. Він виросте і стане їй допомагати, він змінить її життя. Він влаштується на роботу, він збудує хороми для себе і мами і все у них буде добре.
Ліда слухала його і мовчала, не хотілося їй переривати фантазій маленького хлопчика, який так вірив, в те що говорить.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – actual.today
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
